Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Seite 216

разом з козацькою старшиною підтримав так звані Пере­ яславські статгі-2, які перекреслювали договірні статті гетьмана Б. Хмельницького з царем Олексієм Михайлови­ чем. Маємо свідчення, що 1660 року Ю. Хмельницький призначив М. Ханенка наказним гетьманом, до завдань якого входило обороняти південно-східні кордони Украї­ ни від наступу польських військ. У лютому того ж року полковник Ханенко вже керував обороною Могилева, що на Дністрі. Війська коронного гетьмана Речі Посполитої С. Потоцького, які намагалися будь-що захопити місто, після багатоденної облоги відступили, втративши при цьо­ му кілька тисяч жовнірів. Влітку 1660 року М. Ханенко очолював Уманський полк під час Чуднівської кампанії. Він входив до спеціальної козацької делегації, яка спільно з посланцями польської сторони виробила десять пунктів українсько-польської уго­ ди. Саме тоді полковник Ханенко став ворогом Моск­ ви — російський посол Сухотін повідомив царя про зраду йому правобережної старшини на чолі з Ю. Хмельницьким. Наступного року Варшавський сейм нобілітував Михайла, а також членів його родини — Романа, Павла, Сергія та Лаврентія. Уманському полковнику було підтверджено й надано кілька маєтносгей. У вересні 1661 року, під час перебування на чолі козацького посольства у Варшаві, М. Ханенко виконував спеціальне доручення короля: на прохання Яна II Казимира він намагався переконати учас­ ників опозиційної шляхетської конфедерації взяти участь у війні з Москвою. А вже наприкінці 1662 року Ханенко розглядався урядом Речі Посполитої як один з можливих претендентів на гетьманську булаву. У щоденникових за­ писах П. Гордона за 1663 рік читаємо, що з усіх відомих козацьких старшин «на польському боці залишився тільки якийсь Ханенко, що мав свою невелику армію». За правління П. Тетері полковник М. Ханенко якийсь період знову був наказним гетьманом. Разом зі своїм пол­ ком він зводив переправу через Дніпро біля Ржищева для переходу через річку військ короля Яна II Казимира і пра­ вобережного гетьмана на Лівобережну Україну. Він підтри­ мував П. Тетерю й під час повстання на Правобережній Україні, зокрема налагодив контакти з жителями Умані та домовився про здачу міста королівським військам. У той же час, за сприяння П. Тетері, М. Ханенко влаштовував 215