Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 205

польські дворяни вступили в свої спадкові маєтки, а ба­
жає, щоб Україна була незалежною під його верховним
управлінням».
Джерела польського і російського походження засвід­
чують, що восени 1670 року П. Дорошенко зробив ще один
крок у напрямі зближення з Портою. Гетьман зібрав у
Чигирині раду, яка висловилася за присягу козаків туре­
цькому султану. Водночас правобережний правитель вжи­
ває ряд заходів щодо розширення кола своїх союзників у
боротьбі з ворогами. У цьому плані, очевидно, доцільно
розглядати його контакти з курфюрстом Бранденбурзьким
і російським урядом. Крім того, як відомо, деякий час він
підтримував зв’язки з донським отаманом Степаном Разі­
ним, який очолив селянську війну в Росії. Але активна
зовнішньополітична діяльність П. Дорошенка ускладни­
лася наступом польської армії Я. Собєського на Поділля.
Впали кріпосні мури кількох міст, були захоплені сотні сіл
і десятки містечок. Уже вкотре в українсько-польські вій­
ни втрутилися Крим і Туреччина. Восени 1671 року кро­
вопролитні бої за участю татарської орди точилися в районі
Ладижина, Умані, Тростянця. У травні 1672 року похід «на
Ляхистан» розпочала 120-тисячна турецька армія. Вступ у
війну падишаха істотно змінив ситуацію на користь Доро­
шенка. Одне за одним почали складати присягу на вірність
гетьману подільські міста. Поразку за поразкою терпіли
поляки і козаки М. Ханенка.
П. Дорошенко з’явився перед ясними очима султана
16 серпня 1672 року. З бунчуком і прапором він увійшов
у намет Мухаммеда IV, від якого одержав жупан, булаву й
породистого коня. А вже незабаром почалася облога фор­
теці міста Кам’янця. Вона тривала недовго, з 18 по 27 сер­
пня. Польські урядовці не могли організувати відповідної
оборони, не допомогли і німецькі найманці. Мури фортеці
впали, а з ними і надії польської сторони на успішну вій­
ну з турками. Розпочалися переговори, які завершилися
підписанням Бучацького мирного договору, згідно з яким
Туреччина одержувала територію Подільського воєводства.
П. Дорошенко мало виграв від перемоги Оттоманської
Порти. За ним визнавалися лише традиційні межі коза­
цької території («в старих кордонах»).
Гетьман усе більше й більше розчаровується у діях стам­
бульського двору. Не випадково він розпочав переговори
204