Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 202
різним часом висловлювання П. Дорошенка також засвід
чують, що він не вважав особливі взаємини з Портою
фундаментальною основою своєї зовнішньої політики.
С. Соловйов наводить, наприклад, слова Якова Лизогуба,
який був свідком розмови правобережного гетьмана з ту
рецьким урядовцем: «Был тайный сьезд у визиря с Доро
шенком, сьезжались только трое — Дорошенко, визирь да
я. Визирь говорил: “Мы хотим Запорожье и Киев взять”.
Когда разговоры кончились, то Дорошенко, вышедши из
шатра, сказал мне: “Слышал, что говорил визирь? Нашей
кожею торгуют!” и стал плакать: “Не дай Боже, чтобы
замысел их исполнился”».
Весною-літом 1669 року на плечі П. Дорошенка ліг
новий тягар політичних проблем. Насамперед розгорілася
жорстока боротьба з П. Суховієм, якого підтримували За
порожжя, частина правобережних полків і кримська орда.
На початку 1669 року Дорошенкові вдалося розгромити
війська Суховія й орди союзних з ним кримських татар.
Суховій ледве врятувався й разом з татарами втік. Допоміг
правобережному гетьману у цій перемозі Іван Сірко. Однак
Суховій не заспокоївся, тим більше, що його незмінно
підтримували кримські татари. Хан Ааділь-Гірей знав, що
Дорошенко скаржився на нього султанові й домагався,
щоб його було скинуто з кримського престолу, й через те
допомагав Дорошенковим ворогам. Улітку 1669 року Су
ховій узяв в облогу Дорошенка поблизу села Конончі над
Россю. З Дорошенком було всього дві тисячі козаків. Пе
ред правобережним гетьманом виникла загроза потрапити
у ворожі руки. Але в цей час до табору прибув турецький
чауш і наказав Суховію відступити.
Суховій не міг не послухатися, оскільки його головна
військова сила складалася з татар, турецьких підданих. Він
відмовився від гетьманства, а козаки, що були при ньому,
пішли до Умані й проголосили уманського полковника
Ханенка гетьманом. Дорошенко, підійшовши до Умані,
спершу уклав з Ханенком договір — аби обом суперникам
їхати в Чигирин, де рада мала вирішити спір між ними й
визнати одного з них гетьманом. Але Ханенко, замість того
щоб їхати на раду, запросив кримську орду й пішов війною
на Дорошенка. В обох суперників військо складалося го
ловним чином з татар. У Дорошенка була орда білгород-
ська, що не була під владою силістрійського паші. До
201