Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 19
щоб підтримувати бея Силістрії, а задля забезпечення по
низзя Дністра йому передали підрозділ артилерії.
Військові приготування імперії, ймовірно, не відпові
дали справді існуючій небезпеці з боку Дмитра Вишне-
вецького, по суті, доволі незначній. Проте мобілізація
отгоманських військ сама собою могла безумовно змінити
політичну ситуацію в районі. Польський король поквапив
ся принести данину кримському ханові і знову повторив
свою обіцянку: не дозволяти своїм підлеглим (маючи на
увазі городових козаків) робити наскоки на оттоман ські й
татарські володіння. Між тим, зосередження отгоманських
збройних сил було спрямоване не стільки проти союзної
Польщі, скільки проти Москви, що стояла за спиною
Вишневецького. На початку травня 1560 року Девлет-Гірей
писав султанському дивану, що внаслідок дуже лютої зими,
а слідом за нею посушливої весни, в Росії виник голод,
який послабив її спромогу чинити опір і напад. Час здав
ся йому якраз слушним для того, щоб здійснити великий
похід на Московію; він наполегливо добивається дозволу
на це й просить диван надіслати йому підкріплення у ви
гляді артилерії та загону яничар. Хан також повідомляє
Отгоманській Порті про наскоки козаків «Дмитрашки»,
які спускаються за течією Дону, але кількість ворожих
військ, зазначених тут, більше відповідала величині здо
рового глузду — авангардом у 400 воїнів називалися голов
ні сили армії, що налічували 5 тисяч чоловік.
Прохання кримського хана про участь Туреччини у
військовій кампанії було відкинуте. Покликаючись на про
тяжність відстаней, які мало подолати оттоманське військо
та продовольчі валки, а також на труднощі, пов’язані із
озброєнням потрібної кількості кораблів, диван вважав
несвоєчасним розпочинати військові дії такого розмаху
проти Росії й надав ханові право вирушати в похід із
власними силами. Але справжня причина відмови Порти
від участі в такому виступі проти Росії полягала, напевне,
в іншому — в тому, що до Кафи прибули московські гін
ці, які, за свідченням тексту листа бея до султанської ради,
хотіли попередити оттоманську владу про наміри «Дмит
рашки» здійснити напад на Азов. Цим московський уряд
прагнув виказати перед могутнім південним сусідом свою
добру волю. Цар, отже, відмовлявся від «Дмитрашки», за
якого «не бажав відповідати».
18