Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 17

очевидно , Данилу Адашеву , прийти на допомогу Вишневенькому з чотиритисячною армією . Одночасно бей Кафи писав до столиці Порти , що оттоманська ескадра відбила напад загону московитів на Керч .
Нарешті , французький учений Лемерсьє-Келькеже наводить ще один документ , що стосується походів Вишневецького на турецькі володіння в Криму і на берегах Азовського та Чорного морів , йдеться в ньому про наступ черкесів на Таманському півострові і на Кафу . Ця атака була також відбита , голови черкеських начальників , а також кількох московських проводирів були відправлені до султана .
Чи не після цієї поразки черкеси звернулися до Івана Грозного про прийняття їх у підданство ? Й те , що вони приїхали до Москви разом з Вишневецьким , засвідчує активну його участь в їхньому повстанні проти турків . Але після цього український князь посварився з московським царем . І тому російські джерела зовсім замовчують дії Вишневецького . Вони тільки зазначають , що 1560 року він посварився із царем і залишив його , щоб повернутися в Литву , де король Сигізмунд II Август пообіцяв оддати йому назад усі права й маєтки .
Оттоманські архіви , навпаки , набагато велемовніші щодо висвітлення діяльності Вишневецького в 1560 році й опосередковано з ’ ясовують причину його розриву з Москвою . З цих архівів стає відомим , що весною 1560 року Дмитро Вишневецький прибув із пониззя Дону , щоб підготуватися до нового виступу проти кримського хана й володіння Оттоманської імперії , яке мало стати одним із найвизначніших у його житті . Можливо , в цей час Вишневецький діяв не стільки на руку цареві , скільки в своїх особистих інтересах , та і його війська складалися нині не з московських стрільців , а переважно з донських і українських козаків та з черкесів , до яких прилучилися численні авантюристи — поляки , литовці , навіть ногайці й татари .
У березні й квітні 1560 року Осяйна Порта із трьох різних джерел отримала попередження про цей задуманий великий наступ .
Перші відомості , передані воєводою Молдавії , стосувалися скупчення « злодіїв » на кордонах Московії ( вислів « злодії » з цілковитою очевидністю тут вказує на запорож­
16