Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 167
королеві польському і шведському, князю литовському,
руському і всієї Речі Посполитої, Корони Польської і Ве
ликого Князівства Литовського, вірним, зичливим і слух
няним буду, всіляких сторонніх протекцій і панів зрікаю
ся і жодної не маю обирати іншої, окрім короля Його
Милості і Речі Посполитої Польської...»
Козаки вручили своєму сюзеренові турецького огиря з
коштовною збруєю й тисячу талярів золотом. Після цього
відбулася спільна українсько-польська військова нарада,
на якій, згідно з пропозиціями козацької верхівки, було
вирішено, що головні сили рухатимуться в напрямку Ржи-
щева і там переправлятимуться через Дніпро для наступу
на Лівобережну Україну. Інші ж ітимуть на Бориспіль, а
потім уздовж Десни до Остра. За словами самого Яна II
Казимира, цей похід відбувався заради «визволення під
даних наших з рук ворога і для утримання цілої України»
та «для впровадження прав, вольностей і свобод народу
Руського, а особливо козаків реєстрових, що здавна слу
гують нам».
Відразу ж після прийняття гетьманом присяги король
надав йому та його дружині Олені Хмельницькій привілеї
на місто Ольховець і Брацлавське староство. Коли в липні
1664 року Ян II Казимир на чолі польсько-татарської армії
перебував на Лівобережжі («майже поблизу кордону Мос
ковського») й отримав звістку про повстання на Право
бережжі проти гетьмана, то відразу ж дав наказ, «щоб
будь-яким способом Тетеря залишився» та відправив на
допомогу своєму ставленикові значні військові сили. Ко
ронний канцлер Пражмовський, даючи оцінку тогочасної
діяльності свого короля, писав, що той зумів «утримати
при Булаві Запорозькій вірну Речі Посполитій людину».
Правобережний гетьман П. Тетеря розпочав проводити
об’єднавчу політику, наслідуючи у цьому традиційні ме
тоди Богдана Хмельницького. 22 січня 1663 року він від
правив до Варшави посольство полковника Г. Гуляни-
цького, одним з головних завдань якого було просити
Яна II Казимира надати Тетері допомогу у відвоюванні
Лівобережної України. Одночасно український уряд вису
вав низку політичних вимог, а саме: зберігати за козацтвом
усі старовинні «права і вольності» і не чинити йому ніяких
кривд з боку польських урядовців та шляхти; надати пра
во на самостійні зовнішні відносини з Молдавією та Во
166