Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 158
з контактами в українській уніатській верхівці. Був він
своєю людиною і серед тієї української шляхти, яка хита
лася між польською службою та українським автономізмом
(Виговські та Хмельницький).
1648 рік примусив Тетерю зробити остаточний вибір.
Що б не писали, мовили, думали про Тетерю на підставі
його дальшого життєвого шляху, але вибрав він повсталий
український народ. Коли в серпні 1648 року козаки й
«чернь» брали Луцьк, Павло Тетеря був на їхньому боці.
Те, що він у вирішальний момент опинився на україн
ському краю барикад, а не (як київський воєвода Адам
Кисіль чи явний ренегат Ярема Вишневецький) на поль
ському, переконливо свідчить, де саме були його справж
ні симпатії. Добрий промовець, молодий, енергійний, осві
чений, з європейськими манерами, хоча й без військового
досвіду, Тетеря був справжнім здобутком для повстанців.
Життя в магнатському оточенні прищепило Павлові праг
нення до збагачення (цього він навчився в Польщі: зна
чення людини там визначалося її походженням, але ще
більше багатством). Та під час Хмельниччини він був не
єдиним, хто прагнув до збагачення.
Як козацький старшина і активний учасник подій
1648—1657 років Тетеря не відзначався ні дикою хоробріс
тю, ні різаниною. Його ім’я не променіло на полях битв.
Частіше його можна було зустріти в сутінках канцелярій
або на довгих шляхах, що вели з гетьманської столиці
Чигирина в різні сторони світу. У 1649 році він, цілком
певно, обіймав посаду писаря Переяславського полку; був
він ним недовго, бо того ж року очолив козацьке посоль
ство до трансільванського князя Юрія (Дьєрдя) II Ракоці.
Вибір упав на нього, очевидно, через освіту та великосвіт
ську поведінку. Тетерю можна зарахувати до тих людей,
що заклали підвалини козацько-трансільванських дипло
матичних зв’язків, спершу непевних (через спроби Богда
на підкорити собі Молдавію, втримати яку в межах свого
впливу намагався Ракоці), але в 1654—1657 роках зміцне
них реальним військовим союзом. Характерно, що зовні
Тетеря намагався зберігати добрі стосунки з семигород-
ським князем навіть тоді, коли українсько-трансільванські
відносини розладналися. Очевидно, вже на початку дип
ломатичної кар’єри для Тетері був характерний нахил до
подвійної паралельної гри, що зумів оцінити, а може, й
157