Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 141
полків під командуванням наказного гетьмана Т. Цицюри,
і об’єднані війська продовжили похід. Ю. Хмельницький
зібрав основні сили українського війська на Ташлику (до
40 тисяч) і мав доганяти Шереметєва на Волині. Харак
терно, що до обох груп військ, як і в минулі роки, почало
стихійно приєднуватися українське селянство, прагнучи
якнайшвидше визволитися від гніту Речі Посполитої.
Тим часом армія Речі Посполитої об’єдналася з війська
ми Кримського ханства. їхні спільні сили склали понад
сто тисяч чоловік. Головне командування цього війська
(Ст. Потоцький, Ю. Любомирський, Я. Собєський, Аму-
рат-султан) обрало логічний план дій, вирішивши перехо
пити ініціативу й розбити російсько-українські війська
поодинці. Водночас було зроблено все, щоб використати
незадоволення козаків Переяславським договором 1659 ро
ку і перетягти їх на свій бік. Це також спрацювало, і ще на
початку оборонних боїв під Любаром спільний табір росій
сько-українських військ перерізав земляний вал, яким Ше-
реметєв поспішив відгородитися від корпусу Цицори.
Не витримавши тиску противника, Шереметєв відсту
пив до Чуднова, куди поспішив і Юрій Хмельницький.
У цей момент переслідування військо Речі Посполитої
повторило план Богдана Хмельницького, котрий він блис
куче реалізував під Зборовом 1649 року. Частина війська
на чолі з Потоцьким залишилася під Чудновом, а друга,
більша, на чолі з Ю. Любомирським, була кинута напере
різ Юрію Хмельницькому і раптово вдарила на українські
війська під Слободищами. Саме тут Юрій Хмельницький
мав отримати справжнє бойове хрещення...
Потужний удар польсько-кримських військ приголом
шив його. І в розпал тяжкої битви, коли вороги нібито вже
брали гору, деморалізований Юрій Хмельницький замість
організації оборони став молитися і навіть дав обітницю
постригтися в ченці, якщо йому вдасться вийти живим з
кривавої січі. Полковник Лісницький перервав молитву
гетьмана, сказавши: «Відклади своє набожество на потім,
а тепер подумай про нас». Сам полковник був раніше од
ним з найвпливовіших прибічників Виговського і тепер
займав непримиренну позицію до царського уряду. Бачачи
програну битву, він став схиляти гетьмана до зміни зов
нішньополітичного курсу. Відіграло, очевидно, свою роль
і послання Виговського, який з польського табору запевняв
140