Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 141

полків під командуванням наказного гетьмана Т. Цицюри, і об’єднані війська продовжили похід. Ю. Хмельницький зібрав основні сили українського війська на Ташлику (до 40 тисяч) і мав доганяти Шереметєва на Волині. Харак­ терно, що до обох груп військ, як і в минулі роки, почало стихійно приєднуватися українське селянство, прагнучи якнайшвидше визволитися від гніту Речі Посполитої. Тим часом армія Речі Посполитої об’єдналася з війська­ ми Кримського ханства. їхні спільні сили склали понад сто тисяч чоловік. Головне командування цього війська (Ст. Потоцький, Ю. Любомирський, Я. Собєський, Аму- рат-султан) обрало логічний план дій, вирішивши перехо­ пити ініціативу й розбити російсько-українські війська поодинці. Водночас було зроблено все, щоб використати незадоволення козаків Переяславським договором 1659 ро­ ку і перетягти їх на свій бік. Це також спрацювало, і ще на початку оборонних боїв під Любаром спільний табір росій­ сько-українських військ перерізав земляний вал, яким Ше- реметєв поспішив відгородитися від корпусу Цицори. Не витримавши тиску противника, Шереметєв відсту­ пив до Чуднова, куди поспішив і Юрій Хмельницький. У цей момент переслідування військо Речі Посполитої повторило план Богдана Хмельницького, котрий він блис­ куче реалізував під Зборовом 1649 року. Частина війська на чолі з Потоцьким залишилася під Чудновом, а друга, більша, на чолі з Ю. Любомирським, була кинута напере­ різ Юрію Хмельницькому і раптово вдарила на українські війська під Слободищами. Саме тут Юрій Хмельницький мав отримати справжнє бойове хрещення... Потужний удар польсько-кримських військ приголом­ шив його. І в розпал тяжкої битви, коли вороги нібито вже брали гору, деморалізований Юрій Хмельницький замість організації оборони став молитися і навіть дав обітницю постригтися в ченці, якщо йому вдасться вийти живим з кривавої січі. Полковник Лісницький перервав молитву гетьмана, сказавши: «Відклади своє набожество на потім, а тепер подумай про нас». Сам полковник був раніше од­ ним з найвпливовіших прибічників Виговського і тепер займав непримиренну позицію до царського уряду. Бачачи програну битву, він став схиляти гетьмана до зміни зов­ нішньополітичного курсу. Відіграло, очевидно, свою роль і послання Виговського, який з польського табору запевняв 140