Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 127

де знаходилася залога прихильника Виговського— ГТроску-
ри. Місто було взято, але замок вистояв, хоч Проскура при
цьому загинув. Утративши близько чотирьох тисяч війська,
Богун і Сірко відступили. У лютому 1660 року Виговський
спробував узяти реванш і вибити подільського полковни­
ка О. Гоголя з Могилева-Подільського, але, очевидно, без
успіху. Врешті він осів на українських землях, що тоді
перебували під владою Речі Посполитої, бо повернення на
Гетьманщину для нього було рівнозначне смерті. Щоправ­
да, у травні 1662 року він провадить якісь секретні пере­
говори з Юрієм Хмельницьким, можливо, з приводу по­
вернення.
Ян-Казимир, цінуючи Виговського як впливову в Ук­
раїні особу та ініціатора Гадяцького трактату, надав йому
Барське староство та Київське воєводство. Останній титул
був ефемерний, але давав звання сенатора Речі Посполи­
тої. Місто Бар на Поділлі стало місцем постійного меш­
кання Виговського. У 1662 році Виговський побував у
Львові разом з Ю. Любомирським, коронним маршалом,
відомим польським воєначальником. Про цю подію свід­
чить львівський мемуарист М. Голинський, який навів
також стислий опис зовнішності колишнього гетьмана:
«Людина висока, ніс великий, борода жовта». З інших
джерел відомо, що Виговський того ж року записався до
Львівського православного братства.
Але незабаром відносно мирному життю Виговського
прийшов край.
На той час гетьманська Україна розкололася на дві
частини (Правобережну та Лівобережну), кожна з яких
була відповідно автономною областю в складі Росії та Речі
Посполитої і мала свого гетьмана. На Правобережній Ук­
раїні гетьманом у 1662—1665 роках був Павло Тетеря,
«швагер» Виговського, який одружився з удовою його бра­
та Данила. Незважаючи на родинні зв’язки, на те, що
обидва були визначними сподвижниками Богдана Хмель­
ницького, відносини між Виговським і Тетерею в цей
період значно загострилися. Саме в цей час відбувся не­
вдалий похід Яна-Казимира на Лівобережну Україну, коли
частина козацької старшини вирішила виступити проти
короля. Після закінчення походу на Правобережній Ук­
раїні вибухнуло потужне повстання проти Речі Посполитої
та гетьмана Тетері, яке очолював Дмитро Сулимка. В цьо­
126