Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 124

ковник Тиміш Цицюра, Іван Богун, Іван Сірко та інші. На Січ було послано від імені Юрія Хмельницького Івана Брюховецького. Ці лідери були значно сильніші й авто­ ритетніші, ніж ті, що діяли в 1658 — першій половині 1659 року. їхній виступ якраз після Конотопської битви пояснюється острахом перед фактичним запровадженням у життя Гадяцького трактату, послабленням Росії як імо­ вірного союзника в боротьбі проти Польщі і, звичайно, можливою війною з Московією, що протікала б переваж­ но на Лівобережжі (основу опозиції знову складала стар­ шина лівобережних поляків). Повстання проти Виговського почалося в Переяславі, де діяв Т. Цицюра та сотник Василь Лихий. За свідченням Самовидця, Цицюра викликав до себе поодинці прихиль­ ників Виговського, а там наказував їх в’язати, а потім страчувати. Оволодівши Переяславом, Цицюра послав гін­ ців по допомогу до царських воєвод у Київ і отримав її. Після цього заколотники взяли Ніжин. Скориставшись тим, що Гуляницький від’їхав до Корсуня, вони тихо уві­ йшли до міста й подали сигнал для виступу. За одну годи­ ну захоплені зненацька прихильники Виговського та п ’ять польських хоругов були винищені. Третім значним містом, яке виступило проти Виговського, став Чернігів. Потім повстання охопило значну частину Лівобережної та Сі- верської України. Саме тоді вбито Юрія Немирича, коли він їхав до Чигирина. Про початок повстання дано знати царським військам, і невдовзі Ромодановський виступив у похід на Полтаву й Пирятин, а Трубецькой — на Ніжин. У Переяславі на Трубецького чекав уже Безпалий, а на півдні діяв Сірко. Гетьманом було проголошено Юрія Хмельницького, хоч обрали його пізніше, а наказним геть­ маном став Я. Сомко. Повстання перекинулося й на Пра­ вобережну Україну, де його очолив Іван Богун. Виговський врятувався випадково. Один із змовників розповів про підготовку виступу проти нього на сповіді. Священик відмовився відпустити йому гріхи, і тоді змов­ ник розповів про наміри опозиції Виговському, і той встиг утекти. Гетьман тоді віддав рішучі накази про страту Бо- гуна й Сірка, але останні випередили його і встигли вже перебити кілька десятків визначних прихильників Ви­ говського. Іван Груша, якого гетьман послав до короля, із сльозами на очах розповідав у Львові про те, що лише 123