Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 124
ковник Тиміш Цицюра, Іван Богун, Іван Сірко та інші.
На Січ було послано від імені Юрія Хмельницького Івана
Брюховецького. Ці лідери були значно сильніші й авто
ритетніші, ніж ті, що діяли в 1658 — першій половині
1659 року. їхній виступ якраз після Конотопської битви
пояснюється острахом перед фактичним запровадженням
у життя Гадяцького трактату, послабленням Росії як імо
вірного союзника в боротьбі проти Польщі і, звичайно,
можливою війною з Московією, що протікала б переваж
но на Лівобережжі (основу опозиції знову складала стар
шина лівобережних поляків).
Повстання проти Виговського почалося в Переяславі,
де діяв Т. Цицюра та сотник Василь Лихий. За свідченням
Самовидця, Цицюра викликав до себе поодинці прихиль
ників Виговського, а там наказував їх в’язати, а потім
страчувати. Оволодівши Переяславом, Цицюра послав гін
ців по допомогу до царських воєвод у Київ і отримав її.
Після цього заколотники взяли Ніжин. Скориставшись
тим, що Гуляницький від’їхав до Корсуня, вони тихо уві
йшли до міста й подали сигнал для виступу. За одну годи
ну захоплені зненацька прихильники Виговського та п ’ять
польських хоругов були винищені. Третім значним містом,
яке виступило проти Виговського, став Чернігів. Потім
повстання охопило значну частину Лівобережної та Сі-
верської України. Саме тоді вбито Юрія Немирича, коли
він їхав до Чигирина. Про початок повстання дано знати
царським військам, і невдовзі Ромодановський виступив
у похід на Полтаву й Пирятин, а Трубецькой — на Ніжин.
У Переяславі на Трубецького чекав уже Безпалий, а на
півдні діяв Сірко. Гетьманом було проголошено Юрія
Хмельницького, хоч обрали його пізніше, а наказним геть
маном став Я. Сомко. Повстання перекинулося й на Пра
вобережну Україну, де його очолив Іван Богун.
Виговський врятувався випадково. Один із змовників
розповів про підготовку виступу проти нього на сповіді.
Священик відмовився відпустити йому гріхи, і тоді змов
ник розповів про наміри опозиції Виговському, і той встиг
утекти. Гетьман тоді віддав рішучі накази про страту Бо-
гуна й Сірка, але останні випередили його і встигли вже
перебити кілька десятків визначних прихильників Ви
говського. Іван Груша, якого гетьман послав до короля, із
сльозами на очах розповідав у Львові про те, що лише
123