Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 121

На початку лютого 1659 року він розбив ворожі вій­
ська під Переяславом, про що сповістили Європу деякі
друковані «летючі листки» (газети). 14 лютого Виговський
підійшов до Миргорода, де засів один із лідерів опозиції
С. Довгаль, і запропонував його жителям здатися. Листи
гетьмана та агітація миргородського протопопа Пилипа
схилили миргородців до згоди. Довгаль мусив капітулюва­
ти разом зі своїми військами. Московський загін, що був
при ньому, роззброїли, пограбували і відпустили на всі
чотири сторони. Гетьман рушив після цього на Гадяч,
Хорол, Сорочинці й Грунь, розбиваючи на шляху загони
опозиції. Юрій Немирич вів боротьбу за Лохвицю. Тоді ж
тяжкі бої розгорнулися під Мстиславом, де в наступ пе­
рейшли війська Івана Нечая та Самійла Виговського. Геть­
ман у цей час наштовхнувся під Грунню на значний опір
опозиції, після чого взяв в облогу Зіньків, де укрився з
двома тисячами запорожців та царськими військами Іван
Силка, що проголосив себе наказним гетьманом. Облога
міста затяглася. Не допоміг і прихід з-під Лохвиці Юрія
Немирича. Після кількох невдалих штурмів Виговський
відступив і рушив на захід, узявши на шляху Веприк, Ра-
шівку, Мошенки, а потім повернув до Чигирина. Коман­
дування над гетьманськими військами на Лівобережній
Україні було покладено на Г. Гуляницького. Тим часом зі
сходу на Київ посунула потужна лавина царських військ,
яка налічувала понад 100 тисяч вояків.
Цими військами командували князі О. Трубецькой,
С. Пожарський, Г. Ромодановський, С. Львов, Ф. Куракін.
До них приєднався із загонами сил опозиції І. Безпалий.
На шляху царських військ стояли гетьманці ніжинського
полковника Г. Гуляницького, на якого було покладено
командування на Лівобережній Україні, а також прилу­
цького полковника Петра Дорошенка. Гетьманці стояли
відповідно під Конотопом та Срібним. Ромодановський і
Безпалий узяли Лохвицю, потім Срібне, причому останнє
місто вирубали упень і спалили. Майже одночасно обло­
жили в Конотопі Гуляницького. Невдовзі сюди стягнулися
всі царські війська, які вийшли із Слобожанщини. Гуля-
ницькому вже не вперше було приймати оборону фортець,
то й цього разу він зі своїми ніжинськими та чернігів­
ськими козаками хоробро протистояв ворожим військам,
завдаючи їм великих утрат. Не допомагали ані штурми, ані
120