Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 120

посилена допомогою з Росії, розв’язала активні дії на Лі­
вобережній Україні. Так, 1. Донець і котельвянський со­
тник Степаненко розгорнули наступ на Полтаву, де роз­
ташувалася залога полковника Ф. Гаркуші. Одночасно
рушили в наступ І. Іскра, який оголосив себе наказним
отаманом, С. Довгаль, який назвався миргородським пол­
ковником, і сотник Остап Воропай. Місце страченого
Я. Барабаша посів новообраний кошовий отаман Іван Без­
палий, який отаборився в Ромнах. 12 грудня 1658 року на
допомогу останньому прийшов з військами князь Г. Ро-
модановський, а пізніше, уже в січні 1659 року — військо
під командуванням князів С. Пожарського, С. Львова,
Ф. Куракіна. Таким чином, в тилу у Виговського сконцен­
трувалася величезна армія, і гетьман мусив відступити.
Саме тоді до Ромен з Гадяча гіідоспів І. Іскра. На шляху
до Лохвиці в селі Піски його зустрів загін гетьманських
військ під командуванням І. Скоробогатька. 22 січня Іск­
ра тримав оборону, а 23 січня 1659 року його загін було
винищено, сам Іскра з старшиною Ободом загинули.
Війна ставала все масштабнішою, обидві сторони ки­
дали в бої нові й нові резерви. Але в той час як Річ Пос­
полита надавала Виговському скоріше символічну допо­
могу, а Кримське ханство обмежувалося короткочасними
походами, царська Московія поступово нагромадила на
кордонах могутнє військо, яке все активніше проводило
операції в Україні, не спиняючись перед тяжкими ре­
пресіями. Особливо «відзначився» князь Ю. Борятинський.
Після невдалої спроби Д. Виговського взяти Київ він,
ходячи на лови за «изменниками», сплюндрував і випалив
околиці міста, вирубав і повісив чимало мирних жителів.
Небезпідставно Гуляницький гостро дорікав царському
послу за те, що «безпрестанние войска свои на нас с свое­
вольниками насилает и многие места выжгли и высекли,
взяв за присягою и поругательство над християны чинит,
пуще бусурманов турков и жидов; лутчи да быть у турка,
а нежели у москалей». Поели Виговського, які вимагали в
царя не втручатися в українські справи і повернути назад
свої війська, були заарештовані. Опозиція, відбиваючи в
урядових військ міста й села, жорстоко мстилася за ре­
пресії, не спиняючись перед умовляннями та заборонами
деяких царських воєначальників. Зі свого боку Виговський
все жорстокіше намагався придушити опозицію.
119