Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 118

Хмельницький і канцлер наш Іван Виговський. Свої при­
ватні справи відсунули ми далеко перед славою Божою й
справами громадськими. Задля того ввійшли ми в союз із
татарами, з пресвітлою королевою шведською Христиною,
а згодом і з найяснішим королем Карлом Густавом, і всім
ми завсігда дотримували, заховували їх непорушними і
додержували вірність. Навіть і Польщі не дали ми ніколи
причини нарушити пакти, але всім додержали свято нашу
вірність, умови й союзи. І не з іншої причини прийняли
ми протекторат великого князя московського, як тільки
щоб нашу свободу, здобуту за Божою допомогою і освя­
чену кров’ю, могли зберегти, а після смерті передати по­
томкам нашим».
Далі в маніфесті говорилося, що цар московський не
справдив надій України, не виконав своїх обіцянок, не
надавав допомоги проти ворогів, розпочав трактати з Поль­
щею коштом України, наказав ставити в Києві фортецю,
щоб держати народ в ярмі, нарешті задумав зовсім знищи­
ти Білу Русь і Україну з усім Військом Запорозьким, почав
сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана. «Мос­
ква готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою гро­
мадянською війною, а далі відкрито своєю власного зброєю,
без усякого приводу з нашого боку». Наприкінці в мані­
фесті зазначалося, що не на українців спадає відповідаль­
ність за нову війну, що вже розпалилася, й що вони «при­
мушені підняти законну оборону та звернутися до сусідів
із проханням про допомогу для своєї боротьби».
Оскільки Швеція на той час припинила війни й пізні­
ше формально замирилася з Москвою і Польщею, Ви­
говський зі старшиною та вище православне духовенство
з Київським митрополитом Діонісієм Балабаном прийня­
ли пропозицію про союз із Польщею, яка, будучи ослаб­
лена майже безперервними війнами, прагнула знову при­
єднати козаків, обіцяючи Україні самостійність у межах
Речі Посполитої. 16 вересня 1658 року в місті Гадячі ук­
ладено трактат про унію України з Польщею, за яким
Україна на рівних правах входила до федерації Польщі та
Литви як «Велике князівство Руське».
Однак Гадяцький договір, навіть ратифікований сей­
мом Речі Посполитої, практично не набрав життя. Ук­
раїнський уряд на чолі з гетьманом Виговським припус­
тився серйозного прорахунку, не зваживши на потужні
117