Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 115

Дізнавшись про це і маючи на руках царську грамоту про
нові вибори гетьмана, Пушкар почав діяти у властивому
для нього стилі — рішуче і енергійно. Він кинув проти
супротивника 700 загартованих у боях запорожців Бараба-
ша, які 5 лютого 1658 року поблизу урочища Жуків Байрак
дощенту розгромили карателів під час їхнього обіду. Так
царська грамота про нове обрання гетьмана відкрила по­
чаток збройної міжусобиці в Україні, яка й стала пре­
людією трагічної Руїни.
Наприкінці січня 1658 року подібну грамоту привезли
гетьману і Міневський та Коробка. Підбадьорений нею,
Виговський почав готувати генеральний наступ на Пушка­
ря. Від його імені Лісницький наказав ніжинському полков­
никові Григорію Гуляницькому, лубенському — Павлові
Швецю, чернігівському — Оникію Силичу та прилуцько­
му — Петрові Дорошенку привести війська у Миргород.
Але обстановка на цей час уже різко змінилась. Населен­
ня багатьох міст і сіл уже дізналося про майбутні вибори
гетьмана і перестало слухатись Виговського. Тому на за­
клик Лісницького мало хто відгукнувся. А коли військо
Пушкаря рушило з Полтавського полку на майбутню раду,
місце якої у царській грамоті запорожцям визначалось
у Лубнах, то йому ніхто не чинив ніякого опору.
У ході цих подій Пушкар отримав послання від нового
київського митрополита Діонісія Балабана, який підтри­
мував Виговського. Митрополит погрожував полковникові
прокляттям за розпалену міжусобицю і закликав того по­
каятись. Певний своєї правоти і дієвості царської грамоти,
Пушкар відповів, що «чернь» не хоче бачити Виговського
гетьманом, а сам він змириться з його владою тільки тоді,
коли за участю всієї української «черні» та «черні» Війська
Запорозького його знову оберуть гетьманом. Свої дії пол­
ковник пояснював тим, що згідно з царською грамотою
запорожці «вигреблись» із Запорожжя й об’єдналися з
«городовим Військом Запорозьким», щоб провести гене­
ральну раду для обрання гетьмана.
На початку лютого 1658 року до Переяслава прибув
Хитрово. Туди ж приїхали лояльно налаштовані щодо
Виговського старшини, митрополит Балабан з ієрархами,
представники козацтва і міщанства. Дещо пізніше до
них приєднався і Виговський зі своїми численними ро­
дичами. На попередній нараді з майбутніми учасниками
114