Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 114

існування, крім наймитування, а саме винники, бровар­
ники, пастухи, наймити та декласовані елементи з Пол­
тавського, Миргородського, Лубенського й інших лівобе­
режних полків. Незабаром у Полтавському полку зібралось
десь 20 тисяч чоловік, поділених за козацьким звичаєм на
полки та сотні. Озброєння їхнє складалося переважно з
дерев’яних київ, звідки вони й дістали назву дейнеки1. На
місцях, зокрема в околицях Миргорода, Ромнів, Гадяча,
Зінькова, почалось не тільки масове покозачення населен­
ня, а й виступи проти прибічників Виговського. У Полта­
ву прибув кошовий отаман Яків Барабаш на чолі загону
з 700 запорожців.
Стурбований таким розвитком подій, Виговський при­
близно з середини грудня переходить у наступ проти опо­
зиції. За його наказом були проведені арешти деяких при­
хильників Пушкаря і призвідців бунтів на місцях. Але
послані проти повстанців козаки Ніжинського і Стародуб-
ського (точніше — Чернігівського) полків відмовились
виконувати накази і повернулись додому. На початку
1658 року гетьман наказав стратити у Гадячі кількох Пуш-
каревих однодумців і послав у Полтаву галицького наміс­
ника Тимофія Прокоповича з вимогою не розпалювати
міжусобицю й закінчити справу миррм. Однак Пушкар
відкинув пропозицію, арештував посланця і спровадив
його до царського воєводи Колонтаєва у Камінне.
Через якийсь час полтавський полковник отримав лис­
та від Стринджі з Путивля, де той повідомляв, що везе з
собою царську грамоту на обрання нового гетьмана і жа­
лування для війська. Крім того, Стринджа просив охорони
для захисту від урядників Виговського.
Дальшому розвитку цих подій перешкодив наступ на
Полтаву карального загону, сформованого з 700 найнятих
сербів, волохів, поляків, німців та 800 городових козаків
під командою полковників Івана Сербина та Івана Богуна.
Загін мав гетьманський наказ несподівано увірватись до
Полтави й заарештувати Пушкаря. Але загін збився з сан­
ної дороги, вийшов до містечка Великі Будища, за кілька
кілометрів на північ від Полтави, і мусив там заночувати.
1 Д е й н е к а (тур.) — у другій половині XVII століття — селянин,
озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або інш им народним знаряд­
дям, що брав участь у повстанні на Лівобережній Україні.
113