Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 108
і вербування нових прихильників. Почались затяжні і пиш
ні бенкети, де старшина, шляхта і міська еліта вихваляли
Виговського й обіцяли всіляку підтримку. Дешо перепа
дало і рядовим козакам та «черні». Будучи за натурою
тверезою людиною, Виговський часто прикидався п’яним
і спрямовував розмови у потрібне йому русло. Своїми
бенкетами гетьман добився прихильності частини ней
трально налаштованої верхівки, зажив слави щирої і не
гордої козацької душі, але не зміг домогтися головно
го — залучити на свій бік увесь народ.
Позиції уряду і народу розходилися, що виявилося
фатальним для держави. На відміну від старшинської
еліти, народ у своїй масі перебував у полоні традиційних
уявлень про друзів та ворогів, не бачив і не розумів
небезпеки втручання Москви у внутрішні справи Украї
ни. В його уявленні одновірна Московія залишалась на
дійним союзником, цар — найвищим оборонцем, чому
неабияк сприяла і відповідна агітація агентів Москви, а
Кримське ханство — чужовірним ворогом. На Лівобереж
жі почались заворушення, які кожної миті могли пе
рерости у збройні виступи проти влади, а то й у гро
мадянську війну. У серпні-вересні 1657 року однодумці
Виговського зробили спробу залучити на свій бік широкі
народні маси. Якщо на Правобережній Україні їхні дії
не викликали якогось спротиву, то на Лівобережжі ста
лось інакше. Коли в серпні 1657 року козакам Лубен
ського полку повідомили про намір гетьмана розірвати
союз із Москвою і укласти мир з Кримським ханством,
то вони відмовились його підтримувати. 1 навіть засто
сування сили не похитнуло їхнього вибору.
Велику активність на Лівобережжі виявив полковник
Лісницький. У своєму дворі в Миргороді він зібрав сотни
ків та отаманів полку і розкрив їм плани нового гетьмана.
Однак присутні заявили про свій твердий намір дотриму
ватись союзу з Москвою і не захотіли «бусурману піддава
тись». Відверті погрози полковника нічого не дали. Не
захотіли підтримати гетьмана й бурмистри та війти1. Судя
чи з усього, невдачею закінчилась агітація прибічників
гетьмана і в інших лівобережних полках. Тим часом пого
1 В і й т — керівник місцевого самоврядування в XVI—XVIII століт
тях в Україні, яке грунтувалося на магдебурзькому праві
107