Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 107

ще Богдану Хмельницькому царем булаву, шаблю та бун­
чук. Однак урочистість події не зняла напруги між одно­
думцями Виговського та царським урядом. На святковому
обіді в палатах єпископа генеральний суддя Самійло За-
рудний заявив київському воєводі, що за польського ко­
роля вольностей у Війська Запорозького ніхто не віднімав,
а цар, хоч раніше й також це обіцяв, але прислав «пункти,
за якими нам доводиться їх втратити». На це Бутурлін
нічого не відповів, тільки запевнив гетьмана у царській
милості. На запрошення прибути в Софійський собор воє­
вода відповів відмовою і тільки повторив волю царя, щоб
Український митрополит підпорядковувався Московсько­
му патріархові й призначався ним. Цим самим царський
уряд укотре вже продемонстрував свій давній намір лікві­
дувати самостійність української церкви і тим самим по­
рушив одне з найголовніших прав незалежної України.
Маса патріотично настроєного духівництва, старшини ря­
дового козацтва, міщанства і селянства з цим не могли
погодитись і примиритись. Вибори митрополита відклали
до дня святого Миколи.
Залишивши Юрія Хмельницького у Києво-Могилян-
ському колегіумі, Виговський зі своїм почтом виїхав у
Переяслав і 3 листопада 1657 року мав зустріч із москов­
ським воєводою Григорієм Ромодановським. У розмові з
ним гетьман намагався не допустити втручання москов­
ських військ у конфлікт із Запорозькою Січчю. Він заявив,
що Січ хоче піддатись кримському ханові, на Запорожжі
почались бунти, але він сам придушить