російського царя Олексія Михайловича. Сестра майбутнього гетьмана, яка, як припускається, мала ім’ я Тетяна, вийшла заміж за шляхтича Івана Боглевського( Боклевського), власника Глинського та Княжої Луки. Вона, очевидно, померла до 1658 року. Її чоловіка разом із новою дружиною того ж року, в березні, забили повсталі селяни в його ж маєтку.
Про молоді роки майбутнього гетьмана майже нічого не відомо. Він здобув добру освіту, ймовірно у Києво- Братському колегіумі, чудово володів, окрім рідної української мови, ще й церковнослов’ янською, польською, латинською, непогано знав російську, був прекрасним каліграфом. Самійло Величко свідчить, що Виговський був « вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного в писарських справах ». Не випадково пізніше виступав як покровитель Києво-Братського колегіуму, підкреслював своє знайомство з Феодосієм Софоновичем— видатним українським церковним і культурним діячем, ректором Києво-Братського колегіуму, ігуменом київського Золотоверхого Михайлівського монастиря, письменником, теологом та істориком. Не випадковість і те, що в ході розвитку російсько-українських зв’ язків саме Виговському на його прохання патріарх Никон надсилав книги, а також священні чаші й ризи. Майбутній гетьман був членом православного Луцького братства, яке в боротьбі проти Речі Посполитої обстоювало права української мови й православної релігії. Свою військову кар’ єру Виговський розпочав у кварцяному війську « товаришем », тобто рядовим шляхтичем— професійним вояком( такі, зазначимо, складали кістяк армії Речі Посполитої). В роки панування короля Владислава IV( 1632— 1648) Виговський відзначився у боротьбі проти « неприятеля святого Хреста Господня », тобто у боротьбі проти турецько-татарсько-ногайсьої агресії. У 30-х роках XVII століття він служив у Луцькому гродському суді, 1635 року став намісником Луцького староства, ще трьома роками пізніше— писарем при Яцеку Шемберку, комісарові Речі Посполитої над Військом Запорозьким, поставленому урядом над козаками після поразки повстання 1637— 1638 років. Очевидно, тоді ж Виговський познайомився чи увійшов у тісніші контакти з Богданом Хмельницьким— тодішнім генеральним писарем Війська Запорозького, принаймні, воли зустрічалися
4 * 99