розселенням корінних жителів); по-друге, визначити в цьому процесі місце представників інших народностей( участь у державному керівництві, судочинстві, військових подіях тощо). Це тим більш важливо, бо як у вітчизняній, так і зарубіжній історіографії з цього приводу існує кілька трактувань. Наприклад, одні вчені доводять: напередодні Визвольної війни й після її завершення від Карпат до кордонів власне Росії проживали майже винятково українці. Інші дослідники значно перебільшують чисельність на цих землях переселенців російського, білоруського, литовського чи польського походження. Так, автор рукопису“ Історії Осгерського повіту”( кінець XVIII— початок XIX ст.) доводив, що названий регіон у XVI— XVII ст. заселяли головним чином вихідці з Білорусії і що саме вони там заснували багато сіл. А шляхтичі, на його думку, становили“ большею частью уроженцы Великой Польши”’. Причому поселення“ Московской Украины”” в кінці XVI— на початку XVII ст. являли собою“ ничто иное, как сбор вольницы, называвшейся черными государевыми мужиками, но ничто в казну не платившей. Многіе погосты были просто притоном разбойников. Усиливали их бездомние бродяги, нигде не записанные” 17.
Стосовно Слобожанщини Д. Бантиш-Каменський, анонімний автор“ Історії Русів”, С. Зарульський, І. Квітка, В. Пассек, М. Гербель, П. Головинський, П. Куліш, Е. Альбовський та деякі інші висловили різні думки з приводу її державної належності в XVII— XVIII ст.: чи то Україні, чи то Росії, чи то Кримському ханству18. Д. Баталій у багатьох своїх працях писав про спільне освоєння регіону як українцями( із заходу), так і росіянами( з півночі), вважаючи його“ древнерусским украинским” 19. М. Грушевський у багатотомній“ Історії України-Руси” твердив головним чином лише про українську колонізацію там. В. Юркевич наголосив на тому, що на першому етапі заселення Слобідської України( за гетьманування Б. Хмельницько-
Давнє визначення“ Велика Польща”( Wielkopolska) не збігається з сучасним( у розумінні історичної області в басейні р. Варти з містами Познань, Гнєзно, Каліш та ін.) З кінця XVI ст. цей термін означав північно-західні польські землі.
Під“ Московською Україною” автор, очевидно, розуміє територію майбутньої Слобожанщини, а також Сіверщину.
8