Російської імперії” 12. Республікою з“ особливою демократичною системою правління” назвав Україну другої половини XVII ст. Т. Мацків13. У загальних рисах, переважно на підставі вітчизняної історіографії, державотворчі процеси на українських землях за феодальної доби розглянуті в фундаментальному двотомнику“ Історія України” Наталії Полонської-Василенко( Мюнхен, 1976.— Т. 2). В історіографічній праці Д. Басараба про події в Переяславі 1654 р. ми не знаходимо більш-менш чітких характеристик щодо статусу України того часу. Однак цей автор, на наш погляд, необгрунтовано відносить фактичне“ входження” Лівобережжя до Російської держави не до другої половини XVII ст., а до періоду правління Катерини II( 1762— 1796 рр.). Про державотворчу діяльність гетьмана Петра Дорошенка досить грунтовно йдеться в спеціальній монографії Д. Дорошенка. Заслуговує на окрему увагу велике монографічне дослідження Зенона Е. Когута про російський централізм і українську автономію, в якому автор наголосив на зіткненні“ двох антагоністичних політичних систем” України і Росії, починаючи відразу після Переяславської угоди. Принциповою виглядає, зокрема, така авторська думка: за Б. Хмельницького, після 1648 р.,“ на практиці Козацька держава залишалася функціонувати як фактично незалежна політична одиниця”, але вона перебувала " під протекторатом( захистом) Москви, Швеції й Туреччини” 1. Останнім часом за кордоном вийшли з друку кілька студій, де взагалі ставиться під сумнів можливість існування Української держави в XVII ст.
У запропонованій же книзі при розгляді проблеми виникнення та формування державних кордонів та території в Україні проводиться ідея функціонування останніх в тій чи іншій мірі, починаючи з 1648 р. аж до правління імператриці Катерини II. Отже, обстоюється думка про існування української державності( за всієї її обмеженості) фактично майже півтора століття. __
В зв’ язку з розглядом цих питань, досить важливим є дослідження аспекту про етнічний склад населення Української держави у той час. Адже він має не тільки суто наукове, а й політичне значення. Його всебічне висвітлення дасть змогу, по-перше, показати справжню, без перебільшень і“ патріотичних натяжок”, роль українського етносу в створенні власної республіки( причому слід зазначити, шо кордони останньої не збігалися з масовим
7