Поминувши Дніпро, жителі правобережних регіонів частогусто не обмежувалися безпосередньо Лівобережжям, а йшли далі— на Слобожанщину, де незайнятої землі було більше, а соціальний визиск помітно слабшим. Царський уряд, зацікавлений у найшвидшому освоєнні та захисті південних земель, нерідко наперед визначав місця проживання для переселенців, надавав їм термінову матеріальну допомогу для заснування ними господарств, дозволяв поширювати на місцях козацьке самоврядування. Такі обставини сприяли зосередженню тут значної кількості населення. Зокрема, у 1657 р. у містах Слобідської України існувало 64 міста і села, в яких мешкало близько 100 тис. чол., а всього через неповних 30 років уже налічувалося 232 поселення, де проживало 250 тис. чол. 16 Тобто число населених пунктів збільшилося у 3,6, а жителів— 2,5 раза.
Як переконливо довели вітчизняні дослідники заселення Слобожанщини( І. Срезневський, Д. Баталій, П. Головинський, Ф. Щербина, В. Юркевич, А. Слюсарський та деякі інші), переважну більшість з міст, містечок, сіл, слобод ї хуторів краю заснували українці. Серед них можна назвати міста: Охтирка, Краснокутськ, Мерефа, Суми, Харків тощо; села і слободи: Городня, Хухра, Нова Сотня, Тростянка, Євдакове, Дальня Полубянка, Крива Поляна, Пухова, Ближня Полубянка й ще десятки населених пунктів. Проте було б не правильним стверджувати, що лише представники українського етносу засновували тут міста, містечка, слободи тощо. Поряд з ними нерідко одночасно( а подекуди й раніше) поселялися росіяни. Вони побудували поселення Пристайлове( на р. Псьол), Великі Проходи( поблизу Харкова), а спільно з українцями села Тополі( на р. Оскол), Тор( на берегах Торських соляних озер), Мартовети( на Донці) та ін. 17 Траплялося, що назва села яскраво відбивала соціальний статус чи рід занять переселенців. Наприклад, сл. Пушкарну на р. Смердиця( впадала в р. Суджу) заснували російські пушкарі. В документі за 1685 р. це описується так:“... На той речки под Хорловским лесом строитца Пушкарная слобода, а в той Пушкарной слободе пушкари русскіе ж из разных городов прихожіе люди, а пушкарей 25 челов [-ек ]” 8.
* Вартий уваги такий факт. Місто вперше побудували українці— піддані Речі Посполитої в 1641 р. Проте в ході розмежування російськопольських земель у 1647 р. воно відійшло до Російської держави. В зв’ язку з цим королівська влада переселила жителів далі від кордону, а царський уряд поспішив зайняти місто і розмістити там загін сторожі.
86