Поминувши Дніпро , жителі правобережних регіонів частогусто не обмежувалися безпосередньо Лівобережжям , а йшли далі — на Слобожанщину , де незайнятої землі було більше , а соціальний визиск помітно слабшим . Царський уряд , зацікавлений у найшвидшому освоєнні та захисті південних земель , нерідко наперед визначав місця проживання для переселенців , надавав їм термінову матеріальну допомогу для заснування ними господарств , дозволяв поширювати на місцях козацьке самоврядування . Такі обставини сприяли зосередженню тут значної кількості населення . Зокрема , у 1657 р . у містах Слобідської України існувало 64 міста і села , в яких мешкало близько 100 тис . чол ., а всього через неповних 30 років уже налічувалося 232 поселення , де проживало 250 тис . чол . 16 Тобто число населених пунктів збільшилося у 3,6 , а жителів — 2,5 раза .
Як переконливо довели вітчизняні дослідники заселення Слобожанщини ( І . Срезневський , Д . Баталій , П . Головинський , Ф . Щербина , В . Юркевич , А . Слюсарський та деякі інші ), переважну більшість з міст , містечок , сіл , слобод ї хуторів краю заснували українці . Серед них можна назвати міста : Охтирка , Краснокутськ , Мерефа , Суми , Харків тощо ; села і слободи : Городня , Хухра , Нова Сотня , Тростянка , Євдакове , Дальня Полубянка , Крива Поляна , Пухова , Ближня Полубянка й ще десятки населених пунктів . Проте було б не правильним стверджувати , що лише представники українського етносу засновували тут міста , містечка , слободи тощо . Поряд з ними нерідко одночасно ( а подекуди й раніше ) поселялися росіяни . Вони побудували поселення Пристайлове ( на р . Псьол ), Великі Проходи ( поблизу Харкова ), а спільно з українцями села Тополі ( на р . Оскол ), Тор ( на берегах Торських соляних озер ), Мартовети ( на Донці ) та ін . 17 Траплялося , що назва села яскраво відбивала соціальний статус чи рід занять переселенців . Наприклад , сл . Пушкарну на р . Смердиця ( впадала в р . Суджу ) заснували російські пушкарі . В документі за 1685 р . це описується так : “... На той речки под Хорловским лесом строитца Пушкарная слобода , а в той Пушкарной слободе пушкари русскіе ж из разных городов прихожіе люди , а пушкарей 25 челов [ -ек ]” 8 .
* Вартий уваги такий факт . Місто вперше побудували українці — піддані Речі Посполитої в 1641 р . Проте в ході розмежування російськопольських земель у 1647 р . воно відійшло до Російської держави . В зв ’ язку з цим королівська влада переселила жителів далі від кордону , а царський уряд поспішив зайняти місто і розмістити там загін сторожі .
86