в дальних местех изменничьи ямы и откопают, и он у них велит отнимать и их побивать, и многие в тай уже побиты; и то знатно— для чего государевы люди морит; и шатость, государь, в нем учинилась большая и ссылка( зв’ я зок.— О. Г) з заднепровскими безпрестанная. А хто из-за Днепра ни приедет, и он в город пускать велит, а как не пустят, и он присылает ко мне с грозами; а их, государь, в Переяславе перед нашими добре умножилось, а спомноженья нам не сподеваютца. Хлеб’’ изменичьий " не давали ". А перевозили його“ ляхи и изменники в Барышполе и в Воронков и в Барышевку. И теми запасы и осаду окрепли”.
Колишній полковник ніжинський Гр. Гуляницький пішов на зустріч до Ю. Хмельницького в Чигирин і військо своє розпустив, а тим часом з України“ таторовя пошли в Крым...” 13, по дорозі захоплюючи в полон чи вбиваючи місцевих жителів.
Зрозуміло, що всі ці та подібні до них події прямо чи опосередковано не могли не спонукати масовий міграційний рух населення і певною мірою зумовлювали демографічну ситуацію в межах усієї країни. Зокрема, про характер тогочасних переселень з Правобережжя на Лівобережжя літописець С. Величко зазначав:" Остаток народа в городах и поветах тамошних на сюю Днепра сторону перебирался и где улюбя, по разных сегобочных полках украинно-малороссийских для житія своего избирал и заседал месца;... и вся сегобочная Украина, пред тем малолюдствовавшая, от того времени тогобочными людми украинскими наполнилася и умножилася " 14.
Отже, на думку очевидця тих подій, основну, можна сказати, домінуючу масу переселенців, що“ виходили” з правого берега на лівий, становили українці. З цим твердженням важко не погодитися, бо його підтверджують й документальні матеріали.
Найчастіше в цьому напрямку переселялись жителі( а їх налічувалися тисячі) Корсунського, Канівського, Уманського, Брацлавського, Торговицького, Паволоцького полків. На кінець століття у зв’ язку з наступом на Правобережний регіон польсько-шляхетських військ припала ще одна хвиля масового переселення на Лівобережну Україну, де місцеві органи влади спеціально поставили питання перед центральним правлінням про наділення новоприбулих належними ділянками землі.
85