осганетца в державе его царского величества(!)’ один Кіев, и будет в великом опасеніи, потому что в те Чигиринскіе места и протчих тех городов” перейдут на житье с сей стороны Днепра, і населятца одним летом множество, и берег той стороны реки Днепра овладеют и учнут называть тот берег своим, и будучи у реки Днепра в самой близости, произойдут от них ссоры и сей стороны Днепра жителем помешки, а запорожскіе казаки совершенно по всем тем Днепровским местам будут склонность иметь к той Заднепровской стороне, а ему, гетману, послушенство какое и учинят, и то разве по самой неволе, и от того будут как от жителей той стороны Днепра, так и от запорожцов, трудности и розни болыше, и все пойдет на сторону царскаго величества неспокойно и ко утрате большой”. I далі конкретно про Стародубщину 1. Мазепа наголосив:“ А от Стародубскаго полку в польскую сторону ко уступке нигде ничто не приличилось, потому что той Стародубской полк с поляки розделила река Сож(!), и за тою рекою, на польской стороне ево, гетманского, владения никакова нет(!), а за реку в Стародубской полк полякам вселятца непристойно же...” 17.
З наведеного уривку стає, на наш погляд, цілком очевидним: по-перше, рішуче небажання гетьмана ще більшого звуження його влади на правому березі Дніпра ' та обмеження впливу на Запорозьку Січ; по-друге, застосування ним у формі політичного аргументу чи залякування( до певної міри, звичайно) російської сторони можливим вибухом протесту з боку запорожців і частини мешканців Лівобережжя проти пропольської орієнтації царя; по-третє, визнання І. Мазепою того незаперечного
Підкреслено нами.— О. Г.
** Попередньо мова йшла також про Канів, Черкаси, Крилов.
***. Іван Мазепа протягом свого правління не полишав надії знову возз’ єднати під власною булавою Правобережжя й Лівобережжя. Цікаво відзначити, що навіть в іменних указах і грамотах його нерідко називали гетьманом“ Войска Запорожскаго обоих сторон Днепра”. Зокрема, таке титулування знаходимо в царському указі й“ изволеніи” 1688 р. чернігівським полковнику Я. Лизогубу та старшині, які були відсутні під час обрання нового гетьмана, про їх“ во всяких делах послушаніе і повиновеніе” Мазепі( ЦНБ НАН України.— ВР.— Ф. 2.— № 4729.— Арк. 1 зв.). Схоже також міститься на сторінках багатьох тогочасних офіційних документів. 1. Мазепа ж, як правило, підписувався так:“ Гетьман Войска его царскаго пресветлаго величества Запорожскаго”.( Див.: Источники малороссийской истории.— Ч. 2.— С. 1, 2, 8, 11, 23, 39, 43 та ін.)
61