другій повернуто частину Подніпров’ я з невеликими турецькими фортецями( правда, які мали негайно знести). Область же між Очаковим і Запорожжям передбачалось не заселяти15. Отже, ця угода в основному закріпила результати Азово-Дніпровських походів. У ході міжнародного Карловицького конгресу 1698— 1699 рр. була досягнута домовленість між Туреччиною та Польщею( договір від 16 січня 1699 р.) про передачу останній Брацлавщини, Поділля, а також південної частини Київщини.
З початком нового століття, після проголошення війни Швеції у 1700 р., Петро І перетворює Україну( в першу чергу її прикордонні землі з Польщею) фактично в свою заложницю при вирішенні великодержавницьких проблем. Так, укладаючи угоду з польським королем Августом II Сильним( роки правління 1697— 1706, 1709— 1733) про спільні дії проти шведського короля Карла XII( 1697— 1718 рр.), він, нехтуючи інтересами Української держави, пообіцяв“ уступити” Речі Посполитій кілька“ городів” на Правобережжі й деякі села Стародубського полку. А вже після цього відправив до І. Мазепи( з метою розвідати, як той поставиться до такого рішення) дяка Бориса Михайлова з“ таємними” статтями. В них, зокрема, йшлося про можливість відриву“ от Украйны” та повернення“ во владеніе” Речі Посполитої“ заднепровских местечек” Трахтемирова, Стайок і Трипілля( пункт 3); заселення Чигирина та деяких прикордонних районів, щр за“ Вічним миром” мали залишатися без осілої людності( пункт 4); передачі найближчих“ к стороне польской” сіл на Стародубщині( пункт 5).
Гетьман дуже добре розумів тактику й загальну політику щодо України царського двору. В цій справі для нього майже не існувало таємниць. Тому, щоб не сваритися з Петром І, t. Мазепа вирішив повністю не відмовляти посланцю і після дворазової зустрічі з ним“ в тайне наодине ж” погодився віддати полякам Трахтемирів, Стайки і Трипілля. Однак, враховуючи попередній досвід і“ многое непостоянство польское”, зажадав зафіксувати цю угоду в конституції на сеймі, а сам зміст її офіційно опублікувати. Очевидно, так він хотів убезпечити Українську державу від подальших зазіхань і королівської, і царської влади. На всі інші пропозиції гетьман не пристав. 1 хоча в тактовній формі, але принципово заявив:“... B польскую сторону уступать никоторыми мерами не возможно, таких ради причин: естьми теми местами уступить, то на той стороне
60