Розчарувавшись у політичній діяльності , під тягарем всіляких невдач він на початку 1663 р . склав з себе булаву і постригся в ченці .
Проте такий поворот подій не приніс спокою . Навпаки , викликав ще більший розбрат , хитання , політичні інсинуації та інтриги . Новообраний гетьман Лівобережної України ( перед цим кошовий отаман Запорозької Січі ) Іван Брюховецький повністю схилявся на бік Москви . А правобережний гетьман Павло Тетеря ( з 1663 р .), “ приставши ” до Польщі , радив королю неодмінно підкорити Лівобережжя та об ’ єднати під своєю владою всю Україну . Чигиринський полковник Петро Дорошенко прийняв підданство Туреччини . Одночасно домагалися булави під царською “ протекцією ” полковники Яким Сомко і Василь Золотаренко , різко змінивши свої попередні плани та ставлення до уряду Росії . Наприклад , у своєму листі з Переяслава^ Бєлгород від 18 березня 1661 р . князь Борис Митецький сповіщав Григорія Ромодановського про те , що Яким Сомко тоді відбирав “ хлебные запасы ” в “ государевых людей ”, “ побивал ” і “ морил ” їх26 . А дещо пізніше вже просив царя не карати і простити всіх , хто перед цим виступав проти його величності , обіцяв вірно служити том > г7 .
Іван Брюховецький , як представник “ низовиків ”, спочатку висував ідею про необхідність обирати гетьмана на Запорозькій Січі з тим , щоб тому підкорялася б уся Україна . Він демагогічно обіцяв знищити станові перегородки , турбуватися про поспільство і рядове козацтво . Після проголошення ( а не загального вибору ) його гетьманом на “ Чорній раді ” в Ніжині 17 червня 1663 р ., у присутності московських послів і з ними війська , І . Брюховецький одразу зробив зміну усім лівобережним полковникам , а деяких особистих супротивників , таких , як Сомко , Золотаренко , скарав “ на горло ”. В тому ж році підписані ним так звані Батуринські статті практично нічого не змінювали в становищі українських земель , оскільки майже в усьому повторювали зміст Переяславських статей Ю . Хмельницького . Щоправда , одним з пунктів місцеве населення зобов ’ язувалося утримувати російські війська , розташовані в межах регіону2 .
Восені 1665 р ., після багатомісячної й кривавої війни з польсько-шляхетським військом і загонами П . Тетері , І . Брюховецький на особисте запрошення царя ( першим з гетьманів ) приїхав до Москви , щоб побачити “ пресветлые
44