10“ Вимог Війська Запорозького” Б. Хмельницький наполягав на тому, щоб“ всякі посади в різних воєводствах— земські, гродські і міські в королівських, світських і духовних містах, починаючи від Києва по Білу Церкву і до татарського кордону, а в Задніпров’ ї— в воєводстві Чернігівському, його королівська милість повинен віддавати особам не римської, а грецької релігії...”, тобто— православної24. Крім того, Зборівська угода давала ряд прав на: утримання своєрідного українського війська— загонів збройних козаків до 40 тис. чоловік на чолі з гетьманом; призначення м. Чигирин гетьманською резиденцією; привілейований статус козаків( насамперед, зрозуміло, старшин), православних шляхтичів і духовенства( з власними самоуправлінням і судочинством). Також заборонялося в автономній області перебування польських збройних сил і функціонування єзуїтських шкіл( коли вже існували національні місцеві). Проте Україна й надалі мала залишатися у політичному зв’ язку з Польщею. Але головне те, що неабияк зріс авторитет самого керманича на українських землях, сформувалось усвідомлення у нього особистої відповідальності за дальшу долю власного народу.
Про те, як склалася територія визволеної частини України на кінець 1649 р., про її адміністративний устрій та межі з Польщею і Литвою, свідчать дані“ Реєстра всього Війська Запорозького”, зробленого внаслідок подій під Зборовим25. Прикордонними на той час стали такі полки: Білоцерківський, Брацлавський, Кальницький( пізніше— Вінницький), Київський і Чернігівський. Перший з названих, створений влітку 1648 р. після перемоги козацькоселянських загонів під Корсунем, займав південно-західну частину сучасної Київської й північну частину теперішньої Черкаської областей. Він межував: на півночі— з Київським, на сході— Канівським, на півдні— Корсунським і на заході— Брацлавським і Уманським полками. Політико-адміністративним і військовим центром визначилася Біла Церква. Рубіжні міста на заході й півночі: Паволоч, Івниця й Коростишів26. У своїх“ Студіях над державою Богдана Хмельницького” І. П. Крип’ якевич називав ще Каменобрід, але дещо згодом визнав це за помилку27.
В Брацлавському полку( створений у 1648 р. після визволення Брацлавщини повстанськими загонами М. Кривоноса, займав територію сучасної Вінницької та більшу частину Хмельницької областей) крайні великі населені
21