нерідко“ переносилась” і дія тих норм звичаєвого права, яких дотримувались переселенці на попередньому місці проживання. Так, на території Охтирського полку після побудови тут Сенянського монастиря на землі біля останнього поселилось“ жителей вольних черкасов( українців.— О. Г.) 100 дворов”, які продовжували жити“ по-вольно по своєму обикновению”( 1688р.).
Про широту права посполитих і рядових козаків на землю, набуту шляхом займанщини, свідчив той факт, що вони могли не тільки безпосередньо користуватися, а й обмінювати і навіть продавати її. Безпосередні виробники, відстоюючи надалі власні права землеволодіння, неодноразово посилалися на займанщину, і місцевий суд та влада нерідко були змушені визнавати їх законними. Так, для другої половини XVII ст. маємо численні документи про володіння землею, засноване шляхом займанщини, яку ствердив“ козацький уряд”( полки Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький) 36. У 1744 р. Стародубська полкова канцелярія доповідала в Комісію економії, що в Шептаківській волості“ по селам... рядовие козаки с посполитими, от начала своего жития і по сей день заобщо имеют леей, дуброви и в оних лесах козачого звания с посполитими один подля другаго имеют займища в лесу..., а в дубравах загонами на розробление нив и сеножатей, где хто усмотрел себе место до того угодное, а инние и хутор себе поустраивали и оной лес на устроение домов и на всякие потребности свои всяк з козачого звания и посполитих живучие у оной волости, яко хотя без всякого воспрещения отдавна и до днесь употребляют... Козачого звания посполитим, посполита же им даровали, продавали, отменою уступали и понине владеют спокойно” 3. При цьому посполиті та козаки, відстоюючи законність свого землеволодіння, посилались на права“ малоросійські”, надані ще Б. Хмельницьким38.
Проте можновладці, використовуючи той факт, що селяни, міщани та рядові козаки рідко одержували письмові свідоцтва(“ кріпості”) на свої ділянки від старшинської адміністрації( найчастіше така необхідність виникала лише у випадку відчужування або під час суперечок за землю), а також, що займанщина підтверджувалась на основі присяги свідків, часто-густо підкуповували свідків і силоміць відбирали землі. Судові інстанції при цьому нерідко ставали на бік державців. Щодо цього цікаве спостереження генерал-фельдмаршала Х. А. Мініха— команду
138