У 1784 р. із створенням Таврійської області відбулося заснування її адміністративного центру— Сімферополя. Будували його на лівому березі найбільшої річки Кримського півострова Салгиру, поряд з Ак-Мечетпо, українські кріпосні, державні селяни та російські солдати. На початку 90-х років у місті проживало понад 1550 чол. 1
У 1794 р. на місці колишньої турецької фортеці Хаджибей, одним з визволителів якої був козацький полковник Антон Головатий, почалося будівництво Одеси. Населення нового міста зростало досить швидко. Вже на кінець століття в ньому налічувалося понад 5 тис. жителів. Переважну частину мешканців становили українці та росіяни, з якими майже повністю асимілювалася незначна кількість іноземців. Зростання населення зумовило розширення площі Одеси. В зв’ язку з цим царський уряд видав розпорядження про відвід під нові будови і вигони міста 29 тис. десятин придатної для обробітку та 1200 десятин непридатної землі, на якій могли селитися всі бажаючі62. Незабаром Одеса стала найбільшим на Чорному морі й другим за значенням у Російській імперії портом, великим економічним та культурним центром.
Одночасно з названими вище на півдні України зростали міста і містечка, які виникли раніше,— Кременчук, Керч, Феодосія, Євпаторія та багато іншіх. У 90-х роках у цьому регіоні існувало вже близько 30 міст.
Поряд з процесом виникнення та розвитку різного роду поселень інколи спостерігалося й зворотне явище: перетворення невеликих міст і містечок на села та слободи.
Ще раз зауважимо, що на кінець XVIII ст. із звільненням Північного Причорномор’ я від панування турецьких і татарських можновладців та завдяки інтенсивним колонізаційним процесам в основному завершилося формування етнічної території українців. У XVIII ст. освоєння нових земель на півдні України відбувалося головним чином за рахунок переселенців з різних районів Лівобережжя, Правобережжя, а також з російських губерній. Вирішальну роль у заселенні регіону відіграли представники українського етносу, які протягом століття становили найбільшу частину населення. До середини XVIII ст. переселенці в основному займалися сільським господарством. Швидкий же розвиток міст і містечок, а також активне заселення вільних земель спричинилося до зростання чисельності неземлеробського населення, виробничі заняття якого були пов’ язані з промисловим виробництвом, торгівлею, морською справою.
110