Україно-руське козацтво перед судом історії Ukraino-ruske_kozatstvo_pered_sudom_istorii | Page 18
кою округою, частину Херсонщини (по річку
Буг), частину Таврії (так званий Олешківський
пустир) і частину Слобожанщини (барвінково-
стінківську паланку), то до останніх часів ніхто
у нас із осіб, причасних до університету, не сил-
кувався писати її. Подорожні, як там кажуть,
звістки про запорожців можна знайти в тій же
таки “Исторії Малой Россії” Бантиш-Каменсько-
го і в “Исторії Малороссії” Маркевича, але тільки
подорожні та й ті дуже убогі, дуже темні і заплу-
тані. Так, наприклад, той, хто вичитає усю
працю Бантиш-Каменського або Маркевича не
второпає навіть і того, що воно саме таке геть-
манське, українське, городове, або лейстрове
козацтво, а що саме таке низове або запорозь-
ке. У Бантиш-Каменського, як і у Маркевича, і
те і друге козацтво підряд зветця запорозьке
військо.
Тільки А. А. Скальковський в 40-х роках
XIX століття насмілився написати спеціяльно
історію запорозького козацтва і написати, ко-
ристуючись не літописними, а архівними дже-
релами, які він здобув в архівах ріжних городів
Новоросійського краю і які були у нього в його
власних руках. Але Скальковський дав нам
історію запорозького козацтва не всю, з її по-
чатку і до останку, а змалював тільки останні
часи життя козацького, через що і назвав свою працю “Исторія Новой С h чи или посл h дняго
Коша Запорожского”.
А проте, як би воно там не було, усе ж таки
не ці історики дали, як там кажуть, тон, або
ключ для урозуміння діяльности і заслуги усього
руського козацтва, козацтва великоросійського
і козацтва українського укупі. Найгучнійший
голос в цьому питанні за нашими найславет-
нійшими і найталановитійшими істориками,
М. І. Костомаровим, М. М. Карамзіним і С. М. Со-
ловйовим.
Але тоді як Костомаров зовсім спочуває
всьому козацтву і цілком схиляєтця до нього, а
Карамзін тілки трохи поступаєця перед коза-
ками ∗ , Соловйов безумовно зневажає усяке, яке
не було, наше козацтво.
Яка ж тому причина?
Причина тому той державний погляд, який
звичайно мали на увазі російські історики, Ка-
рамзін та Соловйов, коли писали свій твір
“Исторію Государства россійскаго”. Як історики
государства російського, Карамзін та Соловйов
слідкували за розвитком російського держав-
ства і через то усе те, що до нього не дотика-
30 31
∗
Исторія государства россійскаго, СПБ., 1852, VIII,
144.