Україно-руське козацтво перед судом історії Ukraino-ruske_kozatstvo_pered_sudom_istorii | Page 12

Д. Яворницький, упродовж 1927–1929 рр. Екс-
педиція зареєструвала 36 936 речей, знайдених
під час археологічних розкопок, зробила понад
1000 фотографій тепер уже затоплених місць,
особливо порогів Дніпра, і залишила по собі
100 щоденників дослідження.
29 червня 1929 р. Д. Яворницького обира-
ють дійсним членом ВУАН, він – у розквіті
творчих сил. Здавалося, що могло загрожувати
такому заслуженому чоловікові? Але того, 1929 р.,
розпочинається новий етап політики більшови-
ків щодо України, її історичного минулого і щодо
української інтеліґенції – заарештовано цвіт
української нації і сфабриковано сумнозвісний
процес Спілки Визволення України (СВУ). Не
оминає лихо і Д. Яворницького: кожен діяч куль-
тури мав свій реченець. Місцева дніпропетров-
ська газета “Зоря” 27 серпня 1933 р. в розгул
сталінської вакханалії з голодомором публікує
статтю “Кубло контрреволюційної націоналістич-
ної пропаганди”. Автор її, якийсь А. Горб, зви-
нуватив акад. Д. Яворницького та весь колектив
Дніпропетровського крайового історикоархеоло-
гічного музею в усіх земних гріхах, хоч єдиною
провиною їхньою була хіба справжня любов до
рідного народу.
Ця ганебна стаття написана на підставі
доносу тодішнього секретаря музею Івана Ша-
повала, і Д. Яворницький про це добре знав.
У листі до свого приятеля М. Желєзняка, від
25 січня 1934 р. він писав: “По доносу Івана Ша-
повала мене і всіх моїх співробітників ... ви-
чистили із музея, як “контреволюціонне кубло” 13 .
І хоч “сталінські соколи” дуже вже домага-
лися, щоб Академія наук Д. Яворницького по-
збавила звання її дійсного члена, до честі укра-
їнських учених цього не сталося. Мабуть, саме
тому Д. Яворницький уникнув арешту, а позбув-
шись посади директора, повністю віддався нау-
ковій праці.
У 1937 р. Д. Яворницький закінчив істори-
ко-краєзнавчий нарис “История города Катери-
нослава” – як бачимо, більшовицька українізація
закінчилася, і вчений знову змушений був пи-
сати російською мовою. Наприкінці 30-х років
перевидання, зведене до розмірів 22х14,5 см (ориґі-
нал – 34,5х26.5) – за всіми параметрами дуже посту-
пається першому виданню праці Д. Яворницького. 13 Цит. за: Сохань П.С., Олійник-Шубравська М. М.
Видатний дослідник запорозького козацтва... – С. 30.
На нашу думку, І. Шаповал, пізніше автор кількох
видань книжки “В пошуках скарбів”, випущеної ма-
совим накладом, що в 60-х роках ХХ ст. відновила
пам’ять про “Запорозького Батька”, під тиском чекіс-
тів підписав те, що вони заготували.
20 21