ЛЮДИНА
S L O W L I V I N G
ЛЕРА ПОЛЬСЬКА
фотографиня, засновниця Fearless
Women Photo Project
З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ? ВИКЛИКИ
Я росла в передмісті, завжди
була близькою до природи і
навіть хотіла стати орнітоло-
гинею. Усе змінилося, коли я
подорослішала й переїхала до
Києва. Місто було сконцен-
троване на культурі досягань
і постійному переслідуванні
«успішного успіху». Я розчи-
нилась у загальній атмосфері.
Відчувала, що постійно повин-
на чогось досягати, рухатись
швидше, йти далі. Я почала
працювати на кількох роботах
одночасно, паралельно займа-
лася кількома видами спорту.
За чотири роки такий темп
став звичним для мене.
А тоді зародився мій фо-
топроект Fearless Women. Я
занурилася в нього настільки,
що забула про потребу в сні, їжі
та відпочинку. Мій організм
цього не оцінив і відмовився
співпрацювати.
Я намагалася заспокоїтися.
Проте не могла. Здавалося, що
я медитую в колесі, де біжать
білки, і мене кидає зі сторо-
ни в сторону. Хочеш чи не хо-
чеш – ти мусиш бігти з усіма.
У якийсь момент я зрозуміла:
якщо не зійду з цього потя-
гу зараз – невідомо, куди він
мене відвезе. У процесі переходу починаєть-
ся боротьба із самим собою. Зі
сповільненням у моєму житті
з’явився страх випасти з со-
ціуму, перестати бути залу-
ченою, втратити контакти,
перестати досягати чогось
невідомого. Та насправді це
перехід від кількості до якості.
Коли ти оточений якісним –
зникає відчуття постійного
виклику.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?
Конкурентне середовище має
сильний вплив, забирає багато
ресурсів і сприяє підвищенню
рівня стресу. Тому потрібно
йти шляхом унікальності.
Ми живемо у «час підвище-
ної відповідальності» за себе та
зміни навколо. Дехто бере на
себе більше, ніж може зробити.
Треба реально оцінювати свої
сили та вміти вчасно зменшу-
вати швидкість і відпочивати.
Сповільнення має величез-
ний ресурс чуттєвості й емо-
ційності. Нематеріальні речі
з’являються там, де є час.
66
ПЕРЕВАГИ
1. Я свідомо поставилася до
життя та почала дослухатися
до себе.
2. З’явилося багато вільного
часу.
3. Почала співати, танцю-
вати, малювати, стало легше
створювати тексти, збирати
свої думки.
4. Навчилася готувати.
5. З’явилося відчуття спо-
кою. Навіть коли мене щось
засмучує, я не відчуваю себе
нещасною. Настрій не впливає
на мій загальний стан.
6. Підвищився рівень са-
моусвідомлення.
7. Покращилося здоров'я.
стор.
84
ЯК ПОЧАТИ?
Найголовніше: зрозуміти, що
жити на великій швидкості –
це вибір. Зайнятість 24/7 – теж
вибір. Це не умови середови-
ща або часу. Ми маємо мож-
ливість обирати, як і в якому
ритмі жити. Щоб уповільнити
щоденний темп, треба бажан-
ня, час і не одна спроба. Для
початку потрібно:
1. Ставити особисті цілі (про-
читати книжку, лягти раніше
спати).
2. Записувати у планер час
на відпочинок ще до внесення
справ на тиждень. Час, виділе-
ний для відпочинку, не можна
зайняти нічим, окрім відпо-
чинку. Бажано, щоб він був і
активним, і спокійним.
3. Вільний час має бути віль-
ним! Не можна займатися до-
машніми справами, не можна
працювати.
4. Розставити справи за прі-
оритетністю. Спочатку – най-
важливіша справа, потім – усе
інше.
5. Пам’ятайте: турбота про
себе за пріоритетністю роз-
ташована вище, ніж робочі
завдання.
ЯК НЕ КИНУТИ? (БО ПОЧАТИ
ЛЕГКО, А ПРОДОВЖИТИ –
СКЛАДНІШЕ)
Потрібно знайти щонаймен-
ше одну людину, яка поділяє
ваші цінності. Ви будете під-
тримкою одне для одного. Та-
кож важливо дотримуватися
дисципліни. Це не означає, що
треба картати себе за невда-
лі спроби. Це означає, що не
можна зупинятися.
Також допомагає медитація.
Або щось, що приносить ра-
дість і сповільнює.
ПРО ОТОЧЕННЯ
Люди схильні піддаватися
впливу оточуючих, тому це
повинні бути люди, що роз-
діляють ваші погляди. Якщо
ви знайшли «дзен», а партнер
або партнерка переслідують
«успішний успіх», – вас точно
затягне туди. Наприклад, темп
моїх друзів для мене зашвид-
кий. Але коли ми проводимо
час разом, ми пристосову-
ємось і шукаємо консенсус.
Якщо маятники поставити
поруч, вони синхронізуються.
Так само й люди.
Темп міста, соцмережі й ото-
чення спонукають до поспіху,
наголошуючи на вичерпності
часу. Та пришвидшуючи своє
життя ти пришвидшуєш і
стрілки годинника.
Іринка Громоцька