КРАЇНА
ють її. Завдяки технологіям
ці рухи можна відслідкувати
– якось нашийник з треке-
ром показав перехід вовка з
білоруської частини в укра-
їнську. Крім того, через зону
відчуження пролітає багато
птахів – їх приваблюють
численні водойми.
ЛЮДСЬКІ СТРАХИ,
ТВАРИННІ МЕТОДИ
Радіоактивне опромінення
існувало завжди. За більше
ніж годину польоту на літа-
ку людина отримує таку ж
дозу опромінення, як за день
у зоні відчуження. Страх ра-
діації властивий людині, на-
томість тварини більше уни-
кають холоду чи голоду.
«У тварин свій підхід до
існування. Коли кількість
шкідливого фактора не веде
до загибелі виду, усе нор-
мально. Головне – передати
наступному поколінню гени,
щоб вид продовжив існу-
вання. Тяжка зима, за моїми
спостереженнями, більш не-
гативно впливає на тварин-
ний світ ніж радіація: після
холодів ми знаходимо заги-
нувших оленів чи лисенят у
зоні відчуження», – зазначає
Денис Вишневський.
За його словами, радіація
далеко не найбільш агресив-
ний мутаген. У радіації висо-
кий поріг впливу на живі ор-
ганізми: вона або ламає весь
генетичний матеріал, або ж
її дія нівелюється іншими
факторами. Наприклад, фер-
ментами, які генетичний
матеріал відновлюють.
МАТЕРІАЛ ДЛЯ КІНО
Не можна сказати, що в зоні
відчуження немає людей –
персонал станції складаєть-
ся з 2500 працівників, при-
близно тисяча виконують
підрядні роботи навколо. По
селах є небагато людей, які
повернулися після евакуа-
ції. Локально це доволі жва-
ве місце. Крім того, тут зні-
мають фільми BBC, Netflix
чи Animal Planet, а минулого
року побувало 50 тисяч ту-
ристів.
Наталка Панченко, продю-
серка проекту Ukraïner, бува-
ла в зоні відчуження більше
20 разів. Найбільше її дивує,
як природа перемогла заки-
нуті споруди. Замість сіл –
ліси, що виросли поміж хат
і літніх кухонь. У Прип’яті
скрізь замість доріг, троту-
арів, магазинів, стадіонів і
будинків виросли дерева та
кущі. Місто ніби посеред лісу.
Найпомітніше це з весни до
осені – восени листя змінює
колір від світло-жовтого до
багряного, навесні все цвіте.
Природа ніби поглинає все,
що залишили їй люди, і змі-
нює на власний лад.
«Здається, ніби йдеш рос-
линними
лабіринтами.
Складно повірити, що лише
30 років минуло. Аварія не
завадила відновитися при-
роді», – ділиться враження-
ми Наталка.
ПОВЕРНЕННЯ ДО
ЧОРНОБИЛЯ
Створення Чорнобильського
заповіднику у 2016 році – це
юридичний крок. Дослід-
ники працювали в зоні від-
чуження постійно, відтоді
як через кілька років після
трагедії були помічені від-
творення рослинного і тва-
ринного світу. А от з повер-
ненням людей на постійне
місце проживання ситуація
дещо інакша. Радіоактив-
не опромінення існувало
завжди, але подібні чорно-
бильській аварії спричинили
сильне перевищення норми
радіоактивного фону. Людей
евакуюють із подібних зон,
адже умови не відповідають
санітарним нормам.
«Санітарний підхід до лю-
дини
означає
захистити
кожного члена суспільства,
а тваринам достатньо за-
хистити популяцію», – за-
значає Денис Вишневський.
«Евакуацію контролює дер-
жава, але якщо органи
контролю зникнуть, тери-
торії заселять. Ці землі ніко-
ли не повернуть у сільсько-
господарське користування,
адже період напіврозпаду
ізотопів – тисячі років. Дефі-
циту землі для проживання
чи агрокомплексів в Україні
немає, тому мені дивний за-
пит на заселення цієї тери-
торії», – говорить науковець.
Ба більше, Денис Вишне-
вський каже, що в зоні від-
чуження можна побачити
майбутнє: радянська систе-
ми розселення, коли населені
пункти створювали навколо
заводів чи агропромислових
комплексів, розпадається. З
поширенням горизонталь-
ної мобільності в Україні села
зійдуть нанівець і природа
забере ці території назад.
Ельзара Галімова
Фото Ганни Аргірової
39