КРАЇНА
ЕСТЕТИКА ДИСТОПІЯ
ПРОДУКТУ ВИРОБНИЦТВА
ЯК ПРАЦЮЮТЬ НА НАЙПОТУЖНІШІЙ В УКРАЇНІ ШОКОЛАДНІЙ ФАБРИЦІ
Шоколадні плитки «Milka» та «Корона», «Ведмедики Барні» та печиво «Oreo» по-
трапляють в усі українські магазини звідси. Це єдине місце, де їх виробляють для укра-
їнського збуту й експортують у ще 30 країн, переважно на схід. До 75% усіх какао-бобів,
які привозять в Україну, опиняються тут – у невеликому місті Тростянець на Сум-
щині на шоколадній фабриці «Монделіс Україна» .
и з подругою йде-
мо поміж приват-
них садиб у пошу-
ках готелю. Нечасті
зустрічні відповідають, що
потрібно буде пройти повз
шоколадну фабрику. Легко
уявляти Віллі Вонку й ми-
мохіть вимальовувати образ
шоколадного раю. Звісно, на-
справді місцева фабрика не
така.
Завдяки яскравим виві-
скам компанії та банерам ма-
рок «Milka», «Jacobs», «Oreo»,
«Корона», «TUC» (так, на шо-
коладній фабриці виробля-
ють не лише шоколад) упіз-
наємо фабрику. Тобто лише
будівлю компанії, яка ви-
ступає з-за високих огорож,
М
28
що оточують цехи та склади.
Неподалік виростають чоти-
ри височезні металеві труби –
дивлячись на них ніколи й не
подумаєш про шоколад.
***
Наступного разу опинимо-
ся тут увечері. Шукатимемо
озеро, і нам доведеться йти
повз надійні огорожі та ко-
лючі дроти фабрики. Буде
темно, і з вікон громізд-
кої будівлі литиметься слі-
пучо-біле світло. Лунатиме
безперестанний шум. З ти-
хого й поснулого містечка
ми раптом опинимося серед
невтишного дзижчання та
блимання. Буде тривожно й
понуро.
Стежка заведе у глухий кут.
Видеремося на горб, з якого
замість води побачимо вели-
кий парковий майданчик
з фурами, освітлений
яскравими прожекто-
рами. До гулу цехів
додасться
про-
низливе
пи-
щання сигна-
лізацій і гавкіт
собак.
Жваве
нічне
життя
фабрики
все-
лятиме надто
дистопічні асоці-
ації. Повітря буде
сповнене різким запа-
хом шоколаду, від якого по-
ступово нудитиме.
***
стор.
33
«Стоїш нічну зміну на лінії, і
всі “ячейки” вже стають єди-
ним потоком. Але ти в них усе
бігом-бігом вкладаєш. Уже
нічого ясно не відрізняєш,
але треба встигати, бо інакше
блокуєш весь процес».
Випадковість чи ні, та кож-
на жінка у Тростянці, з якою
починаю розмову, працю-
вала на фабриці. Одна з них
розповідає: «Тут у Тростян-
ці значить як: роботи немає,
тому вони на фабриці дик-
тують свої правила. Не кожен
ж може погодиться бросить
сім’ю, поїхати за кордон. Ну я
от тоже там работала врємє-
нно. Але я ще молодша
була, а так то третя зміна
для мене дуже важко. Зараз
на роботі можу хоч посидіти,
а там же ж як – командний
способ. Іде лінія. І якщо ти не
успіваєш, то для всіх осталь-
них ти даєш збой, і на тебе всі
зразу нападають».
Крім постійних працівни-
ків, на фабриці працюють і
нелегальні – їх тут назива-
ють «врємєнними». Поки в
офіційно працевлаштованих
добра зарплата і страхові га-
рантії, у нелегальних – міні-
малка, жодного гарантійного
пакету та неконтрольований
робочий час. Одна зі співбе-
сідниць розповіла, що колись
працювала по дві зміни й часу
поза роботою вистачало тіль-