СВІТ
МАЙЖЕ
ШЕРИНГОВА ЕКОНОМІКА
ЧИ ГАРАНТУЄ СПІЛЬНА УЧАСТЬ СПІЛЬНІ ВИГОДИ?
Ми володіємо величезною кількістю речей, які можна використовувати ефек-
тивніше, якщо ділитися з іншими. Замість того, щоб щось купувати, це можна
орендувати безпосередньо у власника. За окрему плату можна пропонувати влас-
ні матеріальні блага – будинок, машину чи техніку. Так працює економіка спіль-
ної участі.
Щ
об модель справно
функціонувала, по-
трібен простір, де
приватні особи будуть купу-
вати та продавати свої по-
слуги. З рівня маленьких міс-
течок, де мешканці одного
району спільно користували-
ся інструментами й автомо-
білями, економіка спільної
участі переросла у великі тех-
ноплатформи з комплексни-
ми бізнес-моделями.
Основна перевага втілен-
ня шерингової економіки на
онлайн-платформах – у
залученні наших
неефективно
використа-
них ресур-
сів. Скла-
дається
враження,
що
всі
лише
виграють.
Та
чи дійсно високі
ідеали
економіки
спільної участі втілені
в реаліях великих кор-
порацій? Подивимося на
16
прикладі трьох компаній, в
основі яких економіка спіль-
ного споживання.
AIRBNB
У 2007 році в Сан-Франциско
проходила
дизайнерська
конференція. До міста приї-
хало багато людей, але не всі
могли дозволити собі опла-
тити готель. Тоді двоє хлоп-
ців вирішили здавати у своїй
квартирі спальні місця на на-
дувних матрацах. Так поча-
лась історія Airbedandbreakfast
(з англ. «надувний ма-
трац і сніданок») –
фірми, вартість якої
нині оцінюють у
понад 30 млрд до-
ларів США. Стар-
тап підкорив ту-
ристичний ринок
альтернативою
класичному ту-
ризму – про-
живати в по-
мешканнях
місцевих.
Щоб здати по-
мешкання за певну
ціну, користувачі повин-
ні зареєструватися на сайті.
Airbnb стягує збір за послугу
після проживання: з власни-
ків житла– від 3% (залежно
від умов оренди), з гостей –
від 0% до 20% (залежно від
тривалості проживання та
загальної суми). У такий спо-
сіб сервіс монетизують.
У сторону Airbnb лунає
шквал критики від осеред-
ків туризму, де платформа
найбільш популярна. Головне
звинувачення: масова корот-
кочасна оренда житла сут-
тєво завищує ціни на ринку
нерухомості та створює про-
блеми для місцевих жителів.
Крім того, у багатьох країнах
орендарі мають отримува-
ти дозвіл на короткотривалу
оренду житла та платити ту-
ристичний збір місту.
Оля, яка здає квартиру на
Airbnb у Тбілісі, зацікави-
лася питанням законності
короткотривалої оренди в
Грузії. Виявилося: щоб офі-
ційно платити податки з
цього прибутку, з кожним
гостем потрібно підписува-
ти договір у нотаріуса. Хоча,
можливо, податковій виста-
чило б і роздруківок із сайту.
Через те, що Airbnb не регу-
лює діяльність своїх корис-
тувачів, багато міст посилює
контроль оренди житла. В
Амстердамі власникам по-
мешкань дозволено здавати
своє житло максимум 30 днів
на рік, у Копенгагені не біль-
ше, ніж на 70 діб, у Берліні –
на 90 днів. У Парижі всі орен-
додавці повинні офіційно
зареєструватися, а мешканці
Нью-Йорку заплатять штраф
у розмірі до 7500 $ за оренду
житла туристам менше, ніж