76 Микола Плющ
озимої пшениці з 37,5 млн. га у 1958 р. до 5,2 млн. га в 1963 р, тобто на 31 %, більш ніж утроє скоротились і посіви ярої. Зменшилися посіви інших зернових, а також кукурудзи на зерно. Господарства не постачалися необхідною кількістю мінеральних добрив, недостатньо вносили в грунт органічних добрив, не мали в належній кількості техніки. На посушливому півдні України не вистачало вологи, тим часом тут були майже ліквідовані чисті пари.
Після проведення істотного скорочення збройних сил в Радянському Союзі почалося суттєве вкладання зекономлених коштів у сільське господарство. Так, лише за п’ ять років, до 1958 р. включно, в українському селі використали удвічі більше державних коштів, ніж за попередні роки радянської влади разом узяті. У республіці почало розгортатися широкомасштабне житлове будівництво. Розпочалися заходи з метою поліпшення життя колгоспників: збільшуються державні заготівельні ціни на зерно і продукцію тваринництва, з колгоспів списується заборгованість перед державою.
У розвитку аграрної політики певне значення відіграли пленуми ЦК КПУ, КПРС, які відбулися у 1953 – 1955 рр. Вжиті тоді заходи сприяли піднесенню сільського господарства й поліпшенню становища трудящих 9. Серед найважливіших кроків М. Хрущова— підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників, збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного й кадрового забезпечення господарств. Істотно зросли заготівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, з колгоспів списано всю заборгованість за обов’ язкові поставки продуктів тваринництва в минулі роки. Вирішено не доводити до окремих районів і колгоспів завдань щодо поголів’ я тих видів худоби і птиці, розведення яких у даних умовах економічно невигідне. З метою кращого стимулювання дозволено видавати колгоспникам грошовий аванс— 25 % від прибутків, що надходили від реалізації худоби і продуктів тваринництва.
На початку 1954 р. пленум ЦК КПРС прийняв постанову про освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частково Північного Кавказу 10. У цьому питанні не було одностайності: В. Молотов, наприклад, вважав за доцільніше вкласти кошти в піднесення сільського господарства центральної нечорноземної смуги та України. 22 лютого на цілину виїхала перша група української молоді— кілька десятків трактористів, комбайнерів, механіків, робітників заводів і будов Київщини.
Ця група прибула в Казахстан і працювала у Федоровському районі Кустанайської області. На початку березня до Казахстану прибули великі загони молоді з Харківщини, Дніпропетровщини, Хмельниччини та інших