44 Сергій Білокінь
Підсумовуючи, треба визнати, що на початку 1960-х років Клуб творчої молоді « Сучасник » відіграв ключову роль у громадсько-політичному й культурному житті української столиці. Активні контакти з колами студентської молоді, численними старшими людьми поширили їхні впливи на всю територію України.
Окремі згадки про Клуб можуть зберігатися в діловодстві ЦК КП( б) У. Було чи й досі існує широке коло джерел по інших сховищах. Повинна існувати літерна справа Клубу серед діловодства КГБ, тепер— в архіві СБУ. У відповідних підрозділах СБУ повинні зберігатися давні матеріали зовнішнього спостереження, перлюстрації, нарешті, діяльність Клубу мала відбиватись у справах аґентури. Якщо усі ці папери, замітаючи сліди, начальство досі не знищило, за кілька поколінь вони можуть бути розсекречені як історичні джерела, що мають лише суто академічний інтерес. Тоді майбутні представники вищезгаданої « маґістральної лінії українства » у ході ідеологічної боротьби, яка навряд чи коли припиниться, претендуватимуть на основоположну роль цих документів для розуміння історичного процесу. Поки ще цього не сталося, основоположними історичними джерелами до історії шістдесятництва лишається його власна документальна спадщина.
Провідну роль у видаванні джерел з історії Клубу творчої молоді, а відтак і всього шістдесятництва відіграли самі його члени й учасники. Важко переоцінити наукове й культурницьке значення цієї археографічної роботи. Найпомітніше тут: усе, що з огляду на цензуру називалось непрямо, тепер одержало імена. Усі персонажі ідентифіковано. Джерельна база для майбутніх досліджень готова.
Хочеться звернути увагу на позиції тодішньої адміністрації в УРСР. Прошарок добре поінформованих функцонерів, вони мали певну ідеологію, що виявлялась у їхньому власному діловодстві та пропаґандистських матеріалах. Характерно те, що багато чого в Україні вони не любили. Багато разів на місяць голова Комітету державної безпеки надсилав « першій особі » республіки П. Шелесту, потім— В. Щербицькому, що керували боротьбою проти « українського буржуазного націоналізму »( формально до ЦК КПУ) « Інформаційні повідомлення » й « Доповідні записки » російською мовою про політичний стан ввіреної їм території.
2 вересня 1964 року Комітет державної безпеки при Раді міністрів УРСР( голова Комітету— В. Никитченко) надіслав до ЦК КПУ( є запис завідувача окремим сектором ЦК О. Однороманенка: « Доложено т. Шелесту П. Е. 5 / ІХ < підпис >») важливий документ— « Справку о националистических элементах в западных областях Украины »(« Секретно. Экз. № 1 »). Тут констатувалося, що за останні роки( на жаль, не визначено, з котрого року й до котрого) на територію західних областей України повернулось понад