266 Віктор Савчук
Середина 30-х років була найбільш трагічна для краєзнавчого руху України. Саме в цей час сотні його організаторів у всіх регіонах піддавалися політичному тиску і репресіям. Цим влада демонструвала, що на цьому етапі їй не потрібні самодіяльні організації, які могли будити прагнення до самоорганізації активно мислячої частини населення.
Таким чином, можна стверджувати, що краєзнавчий рух 20 – 30-х рр. ХХ ст. в Україні і в Російській Федерації пройшов складний і драматичний шлях розвитку. Прагнення його організаторів до національно-культурних пріоритетів: вивчення історії свого народу, столітніх традицій, багатої культурної спадщини піддавалося тиску з боку влади, яка різними методами намагалася залучити краєзнавчий рух до вивчення проблем, що відповідали її політичним завданням. У підходах до краєзнавчого руху політика влади базувалася на подвійних стандартах: з одного боку, вона проголошувала толерантне ставлення до існування різних товариств; з іншого— використовувала різні методи політичного тиску і адміністративні важелі впливу. З особливою наполегливістю ця політика велася на тлі сфабрикованого процесу СВУ й інших спецоперацій НКВС. В середині 30-х років цей тиск заміниться політичними репресіями. Терміни « краєзнавство », « краєзнавчий рух », « краєзнавчі організації » надовго зникають з вживання як в засобах масової інформації, так і в наукових публікаціях.
В статье автор делает попытку сравнительно анализа украинского и русского краеведения 20 – 30-х гг. ХХ века. Подчеркивается, что оно имело как общие, так и отличительные черты. Это обстоятельство не достаточно отражено в историографии краеведческого движения по проблематике которого только в период независимости Украины защищено около тридцати кандидатских и докторских диссертаций, проведено в Украине более пятисот международных, региональных научно-краеведческих конференций.
Ключевые слова: краеведение, конференции, симпозиумы, научные труды, национальная идентичность, общество, историко-культурное наследие.
The author makes an attempt to compare Ukrainian and Russian historical regional studies in 1920s— 1930s in the article. It is stressed that they had both common and distinctive features. This circumstance is scrutinized not thoroughly enough in the historiography of the historical regional studies, which was the object of analysis of more then thirty thesis and five hundred international and regional conferences. Key words: historical regional studies, conference, symposium, research paper, national identity, societies, historical cultural heritage.