Савчук Віктор( Кам’ янець-Подільський) 908( 477 +( 470 + 571))» 1920 / 1939 »
УКРАЇНСЬКЕ ТА РОСІЙСЬКЕ КРАЄЗНАВСТВО 1920 – 1930-х рр.: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ТА РОЗВИТКУ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ
У статті автор дає порівняння українського і російського краєзнавства 20-30-х рр. ХХ ст. Зазначає, що воно мало як спільні, так і відмінні риси. Ця обставина не досить відбита в історіографії краєзнавчого руху, з якого лише у добу незалежності України захищено близько тридцяти кандидатських і докторських дисертацій, проведено в Україні більше п’ ятисот міжнародних, регіональних науково-краєзнавчих конференцій.
Ключові слова: краєзнавство, конференції, симпозіуми, наукові праці, національна ідентичність, товариства, історико-культурна спадщина.
Краєзнавство України пройшло складний шлях свого розвитку. Його історія— це історія боротьби патріотичних сил із збереження життєстверджуючих початків, цінностей, які консолідують націю. Невипадково за роки незалежності краєзнавство України продемонструвало свої широкі можливості у вивченні малодосліджених проблем історії, збереженні пам’ яток культури, роботі з повернення з небуття тисяч імен діячів культури, істориків, вчителів, які постраждали в період сталінських репресій. Результати цих досліджень були продемонстровані на більш ніж 500 міжнародних, загальноукраїнських, регіональних і обласних науково-краєзнавчих конференціях, симпозіумах, « круглих столах » і опубліковані в наукових збірках. Конференції, матеріали збірок, праці краєзнавців, за образним висловом академіка НАН України голови Національної Спілки краєзнавців П. Т. Тронька, « складають величезну енциклопедію, літопис « малої » історії, знань місцевої географії, природи, які з врахуванням регіонального бачення і об’ єктивності заповнюють багато « білих лакун », невідомими досі подіями і фактами давньої історії України 1.
Варто зазначити, що дослідники культури новітньої історії України часто звертаються до історії краєзнавства. Лише за роки незалежності з цієї проблематики захищено близько 30 кандидатських і докторських дисертацій, написано десятки монографій, сотні статей. Та все ж, ця проблема постійно відкриває все нові і нові грані, надає цікаві й оригінальні сюжети. Серед них важливе місце посідають 20 – 30 рр. ХХ ст., в період яких краєзнавство як наука отримала і бурхливий розвиток, і відбувся повний розгром його в період політичних репресій. Важливо підкреслити, що