Сутність сталінізму: історіографічне осмислення в сучасній Україні і Росії
237
формування вождізму й « культу особистості » тощо. Автори вважають, що після смерті Сталіна частина сутнісних рис сталінізму як системи залишалась фактично до розвалу Радянського Союзу.
Сталінізм як система тоталітарного типу розглядається у працях історика І. В. Павлової 37. Не зважаючи на зростання у Росії з кінця 1990-х років критики теорії тоталітаризму стосовно до сталінської епохи, І. Павлова наполягає на доцільності і адекватності її використання саме відносно сталінської системи 38. Докладне трактування змісту сталінізму надається російськими дослідниками Я. С. Драбкіним, В. В. Дам’ є 39. До його основних, сутнісних рис автори відносять: крайню форму етатизму; однопартійну вождистську диктатуру; формування партійно-державної номенклатури як панівного класу; утвердження великодержавного шовінізму; обґрунтування і насадження в суспільній свідомості постулату про побудову « соціалізму в одній країні »— СРСР; замість рівності— теза про « загострення класової боротьби в міру просування до соціалізму »; міф про реальний соціалізм; заперечення цінності людської особистості. Сталінські часи характеризуються як тоталітарна диктатура.
Водночас існували й інші точки зору. Деякі дослідники замість терміну « сталінізм » оперували поняттям « сталінщина », під яким розуміли негативні явища у здійсненні курсу правлячої партії на чолі із Сталіним. Такої точки зору дотримувались В. П. Наумов, А. І. Завелєв та ін. Також частина істориків продовжувала вважати сталінізм саме ідеологією, створеною Сталіним( А. Соколов та ін.).
Згодом, наприкінці 1990-х рр. інтерпретації сталінізму отримали новий ракурс. Термін « тоталітаризм » почали « звинувачувати » у схематизмі, шаблонності, називати пропагандистським штампом Заходу, російських лібералів тощо. Якщо використовували дефініцію « тоталітаризм », то говорячи про « російський варіант тоталітаризму » 40 чи про тоталітарну систему при Сталіні 41, але пояснюючи, що російський варіант був іншим, кращим ніж західний. Поняття « сталінізм » використовували, але ясного бачення його змісту так і не склалося. Змінились і оцінки сталінізму: від засуджуючо-критичних до схвальних.
Дмитро Волкогонов, який присвятив монографії, наукові статті цій проблематиці, писав: « Сталінська система, виконуючи волю партійної диктатури ВКП( б), постала як тотальна псевдокультура ». « Ця псевдокультура давно( і сьогодні також!) паразитує на християнській ідеї соціальної справедливості, популістській ідеї захисту бідних » 42. Негативна оцінка Сталіну як диктатору і сталінізму надається у працях О. В. Хлевнюка 43, А. Н. Сахарова 44.
Іншим є погляд на сталінізм історика Юрія Жукова. Він пише, що у грудні 1934— січні 1935 років « стало явним народження того, що і слід