Спадщина діячів літератури і мистецтва української діаспори...
207
діаспорного життя українців, зокрема громадянських жіночих організацій від Союзу Українок і до СФУЖО і СКУ. Як стверджує Л. Коваленко, « ніхто не міг закинути їй захист інтересів будь-якої групи. І в історичних трактовках, і в освітленні емігрантського життя, і у відгуках на гастролі мистецьких груп з України і у враженнях про тоді ще радянську Україну авторка намагалася бути об’ єктивною. Своїм напруженим продуктивним життям, постійним і безкорисливим служінням рідній батьківщині вона одночасно показала і приклад нескореності часові ».
Відомого поета, письменника, педагога, суспільно-громадського діяча канадської діаспори Яра Славутича( справжнє ім’ я і прізвище Григорій Жученко) називають сурмачем українського народу, гідним репрезентантом української літератури, співцем національної ідеї. Поет народився 11 січня 1918 р. на колишньому Козацькому хуторі, що на Херсонщині. Його мати— проста селянка, батько— нащадок козацької старшини. В 1932 р. більшовики, зруйнувавши хутір, вивезли батька на Північ. Яр Славутич, вистрибнувши на ходу з поїзда, повернувся на Херсонщину. Мати з маленькими дітьми після довгих поневірянь влаштувалася на роботу у Кривий Ріг. У 1932 – 1933 рр. в Україні наступив голодомор. Свідок цих подій, Яр Славутич писав: « Від того голодомору, штучно створеного,... загинуло щонайменше сім мільйонів, дуже можливо десять мільйонів найкращих в Україні хліборобів, які не бажали йти до колгоспів, куди їх насильно заганяли по всій Україні » 11.
У 1940 р. Яр Славутич закінчив Запорізький педінститут. Війна 1941 р. застала його, молодшого лейтенанта, в лісах Білорусії. Там, потрапивши у вороже оточення, Яр Славутич створює з друзями Чернігівську Січ— прообраз майбутньої армії самостійної України. В цей же період сотник січовиків знайомиться в Києві з О. Телігою, О. Ольжичем та їх друзями, які назавжди залишать слід в його творчому житті.
Більшовики зруйнували його родинне гніздо, німецькі окупанти живцем спалили молоду дружину з немовлям. Після війни закінчив в 1946 р. в Аугсбургу Український вільний університет, аспірантуру в Пенсільванському університеті. Нарешті зупинився в Едмонтоні. Там, в Альбертському університеті викладав українську мову і літературу аж до виходу на пенсію.
Понад п’ ятдесят років досліджував Яр Славутич ганебний злочин Компартії— вбивство 608 українських літераторів. У пролозі книги « Розстріляна муза », що вийшла друком на початку 90-х рр., він писав: « Я воскрешаю вас, ясних, безвинних, Що в тюрмах честь уміли берегти ».
У 1988 р. Яр Славутич свідчить перед Міжнародним трибуналом у Нью- Йорку про масове нищення українців організованим під керівництвом Кремля голодомором 1932 – 1933 рр. Статті Яра Славутича перекладено