200 Віктор Крупина
заводах, Київському заводі художнього скла тощо. Як доповідав 22 червня 1976 року секретар ЦК КПУ А. Титаренко В. Щербицькому, усього станом на 1 січня 1976 року в республіці було невстановлене імпортне обладнання на суму 271,5 млн. руб 12.
Підвищена увага до цього питання з боку Москви зумовила втручання в господарські проблеми республіканського ЦК і вже за місяць Мінгазпром виділив недостатні компресори для Долинської компресорної станції, а Мінлегпром прийняв рішення щодо передачі обладнання з Лубенської фабрики іншим підприємствам легкої промисловості. Було знайдено застосування іншому обладнанню, що не використовувалося раніше.
Однак проблема неефективного використання імпортного обладнання та устаткування, несвоєчасне введення його у виробництво залишалася. Наведений приклад був одноразовим втручанням у конкретний випадок, водночас ситуація була характерною для усього господарського комплексу та сфер життя, коли підвищена увага партійних органів до проблем та недоліків сприяла їх ефективному розв’ язанню. Невиправданий простій поза виробництвом невстановленого імпортного обладнання залишався актуальним і на початку 1986 року 13. У низці випадків імпортні технології не використовувалися через некомплектність або несвоєчасну поставку вітчизняних комплектуючих.
Таким чином, українська промисловість досліджуваного періоду мала високий експортний потенціал. Протягом періоду « застою » зовнішньоекономічні зв’ язки радянської України розширювались, зростала кількість підприємств-експортерів та номенклатура їх експортної продукції. Вітчизняні товари були конкурентоздатними на європейських ринках, однак основна їх маса постачалася на ринки « третіх країн ». Зовнішня торгівля була політично обумовленою сферою діяльності, тому гонитва за валовими показниками, бажання заробити необхідну валюту перетворювали торгівлю на пріоритетну турботу партійно-державного керівництва, що було на шкоду внутрішньому ринку. Структура експорту УРСР відображала диспропорції у розвитку вітчизняної економіки, де майже двократна перевага групи « А » обумовила експорт напівфабрикатів та сировини, тоді як готова продукція мала чимало зауважень.
В статье рассматривается внешнеэкономическая деятельность УССР в период « застоя », структура, направления поставок и их значение. За это время внешнеэкономические контакты УССР расширились, увеличился ассортимент товаров, которые поставлялись преимущественно в страны Совета экономической взаимопомощи и « третьего мира ».
Ключевые слова: экономическая жизнь, экспорт, внешнеэкономическая деятельность, « застой ».