Матеріальне повсякдення населення в українському радянському соціумі епохи « застою »...
189
Як у випадку із заробітною платнею, різнилася сума пенсій і залежно від регіону. Якщо у 1967 р. середньомісячна пенсія у Вінницькій області становила 44,7 руб., то у Донецькій— 64,3 руб., у м. Києві— 54,5 руб. 58.
У 1972 р. сукупний дохід за рік сім’ ї робітників і службовців промисловості становив 3365 руб., робітників і службовців сільського господарства— 3055 руб., сім’ ї колгоспників— 2441 руб. Якщо видатки на харчування всіх груп населення були приблизно однаковими, то колгоспники набагато менше витрачали на придбання непродовольчих товарів та культурнопобутові потреби, що призводило до збільшення грошових накопичень на руках та ощадкнижках. Сім’ ї колгоспників майже у 2 рази менше порівняно з робітниками промисловості купували трикотажних виробів, взуття, меблів та господарсько-побутових товарів, у 8 разів менше витрачали на путівки в санаторії та будинки відпочинку, у 13 разів менше на лазні, пральні, перукарні, у 3 рази— на транспорт для особистих потреб 59.
Обстеження у 1979 р. бюджетів 410 сімей пенсіонерів, у складі сім’ ї яких не було осіб працездатного віку, встановило, що середній сукупний дохід на сім’ ю пенсіонерів з робітників та службовців становив 1066 руб., а з колгоспників— 1281 руб. у рік. Попри суттєву різницю в призначених пенсіях( 71 руб. для колишніх робітників та службовців і 33,8 руб. для колгоспників) пенсіонери-колгоспники мали більший прибуток за рахунок особистих підсобних господарств, які забезпечували їх продуктами на продаж 60.
Основну статтю видатків пенсіонерів становило харчування. У середньому на члена сім’ ї пенсіонери в місяць витрачали на харчування 42 – 43 руб. При цьому колишні колгоспники знаходилися у цьому випадку в привілейованому становищі, бо абсолютну більшість харчів отримували від домашнього господарства( 75 % м’ яса, 65 % молочних продуктів, 98 % яєць, 97 % картоплі, 90 % овочів, 93 % фруктів). Купували вони у роздрібній торгівлі лише хлібні продукти, цукор, м’ ясо і ковбаси. Серед непродовольчих товарів найбільше пенсіонери витрачалися на готовий одяг та ліки.
Специфіка сільського трибу життя, відсутність широкого вибору культурних заходів та загалом нижчий рівень освіти зумовлювали різний спосіб дозвілля пенсіонерів: якщо пенсіонери з робітників та службовців більше витрачали на культурно-побутові послуги, до у колгоспників у 2 рази перевищували видатки на алкоголь. Втім за рахунок ведення присадибного господарства колгоспник-пенсіонер мав можливість і допомагати фінансово родичам, і накопичувати власні заощадження 61.
Отже, впродовж епохи « застою » у радянському соціумі цілком сформувався тип пересічного громадянина споживацького суспільства: типова радянська сім’ я має облаштовану державну чи кооперативну квартиру, відкладає гроші на легковий автомобіль, щоліта їздить у відпустку на море,