Жінка в радянському суспільстві: офіційний образ і реальна практика
167
колгоспу, організовуйте дружну роботу, підвищуйте трудову дисципліну … Наші колгоспи— це наше весілля, наше радісне життя, це наше щастя. Це наш будинок » 16; « Я закликаю всіх жінок, які ще не вступили до колгоспів, після цих зборів пояснити всім жінкам про користь колгоспу » 17.
Подібні зібрання, що проводилися на високому організаційному рівні в атмосфері ейфорії, ставали потужною рушійною силою, оскільки давали його учасницям відчуття власної значущості. Жінки-активістки з далеких населених пунктів знайомилися зі своїми колегами, дізнавалися про їх проблеми і досягнення у виконанні поставлених завдань, переконували себе у правильному виборі своєї життєвої стратегії.
Складовою частиною практично кожного виступу учасниць зібрань було озвучення особистої мотивації, яка стимулювала на досягнення успіхів. Часто лунали висловлювання про сподівання змін на краще у повсякденному житті: « Раніше жінки були забитими, не знали ніякого подвигу вперед, зараз жінки працюють на відповідальних постах, жінки депутати, жінки Герої Соціалістичної праці, про жінок можна читати в газетах і журналах » 18; « Я 4 рік живу в Радянському Союзі. Я 4 рік почуваю себе рівноправною громадянкою, беру участь у виборах рівноправних громадян, беру участь у будівництві, у відбудові моєї Батьківщини » 19 та ін.
Під час доповідей виступаючими неодноразово підкреслювалося, що жінка отримала в радянській державі рівні права на працю і відпочинок, має всі можливості для самореалізації, в першу чергу у високопродуктивній праці, а також у розширенні свого політичного світогляду: « Я комсомолка, але для мене цього мало, я хочу бути комуністом і готуюсь до вступу в кандидати партії, щоб бути політично досвідченою і розумітися у всіх господарських і політичних питаннях » 20. Причому використовувалася як мотивація на особисті зміни на краще у повсякденному житті, так і необхідність допомогти державі та комуністичній партії, яка разом з її вождем « постійно піклується про своїх громадян ».
На таких зібраннях жінки не тільки озвучували вже наявну власну мотивацію, а й, у тому числі, ставили перед собою чергові високі завдання— у реалізації професійних навичок чи проведенні активної громадської роботи, необхідної в першу чергу для вирішення важливих завдань уряду( п’ ятирічка за 4 роки, чи колективізація у західних областях України тощо).
В результаті діяльності відділів з роботи з жінками, серед жінок України було проведено величезну роботу з включення їх у соціалістичне будівництво. В одному з річних звітів в ЦК КП( б) У відповідальні за роботу жіночих відділів однієї із західних областей з гордістю визнавали: « Делегатські збори і жіночі ради дійсно були одним із приводних ременів через який партійна організація області проводила свій вплив на широкі маси населення » 21.