Жінка в радянському суспільстві: офіційний образ і реальна практика
165
дозволяє виявляти нові грані, осмислювати нові образи радянського повсякдення, відстежувати спільності і відмінності в жіночих практиках тощо.
Повоєнна демографічна ситуація в УРСР характеризується нерівномірним перерозподілом чоловічого і жіночого населення країни, особливо працездатного віку. У 1945 р. чисельність працездатного населення не перевищувала 3,5 млн. осіб проти 7,2 млн. перед війною, при цьому кількісний склад жінок станом на 1 січня 1945 р. становив 64 % усього населення республіки. Після повернення тих, хто залишився живим, з армії і з евакуації кількість працездатних зросла до 5,6 млн. осіб, але не досягла довоєнного рівня. Навіть після повернення додому чоловіків їх кількість удвічі поступалася кількості жінок 8.
Для ефективної реалізації усіх можливостей наявного трудового ресурсу в суспільній свідомості був зроблений акцент на формуванні образу: радянська жінка— активний і рівноправний « будівничий соціалістичного суспільства ». Оскільки ще на початку 1920-х років у СРСР практикувалося втягнення жінок у всі сфери суспільного виробництва, партійно-державна система мала досвід залучення жінок для вирішення своїх важливих стратегічних завдань. До того ж за роки війни жінки стали незамінною виробничою силою: чоловіки воювали на фронті, а жінки, не покладаючи рук і сил вели свою « боротьбу » у господарстві, працюючи над виконанням завдань Комуністичної партії навіть в найважчих галузях промислового виробництва, зокрема на шахтах Донецького басейну. У важкій промисловості, і не тільки, вони швидко оволодівали « чоловічими » спеціальностями: забійників, слюсарів, фрезерувальників, електрозварників 9, бондарів 10. Наприклад, станом на березень 1944 р. близько 50 % усіх робіт на шахтах комбінату Ворошиловградвугілля виконувалися жінками. Працівники сільського господарства також були укомплектовані виключно з жінок, підлітків, людей похилого віку та інвалідів. Тут жінки становили понад 80 % трудівників, оволодіваючи професіями трактористів МТС, комбайнерів, механізаторів 11.
Жінки продовжували відігравати вагому роль на виробництві і у відбудові практично всіх галузей народного господарства навіть по закінченні війни до повної демобілізації військових із лав Радянської армії. Їх ентузіазм підтримувався активною пропагандою. Особлива увага приділялася формуванню жінки як ідеального виробничника. Ідеї партії неодноразово продубльовані жінками-активістками лунали закликом до усіх радянських жінок: « Нам необхідно з новими силами взятися за роботу, ми здатні і повинні довести, що ми можемо на рівні з чоловіками брати участь в громадському житті і відновлювати господарство » 12; « Наше серце переповнене радістю … радянська влада дала нам можливість бути повноправними членами і