Булгакова Оксана( Київ) 94( 477)– 058.237( 477): 303.211
КІЛЬКІСНО-ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ УКРАЇНИ ДОБИ « ВІДЛИГИ «( на прикладі істориків)
В статті на прикладі істориків розглядаються кількісно-якісні характеристики складу науково-педагогічної інтелігенції України. Ключові слова: науково-педагогічна інтелігенція, історики, вузи, « відлига ».
Відомо, що ХХ з’ їзд КПРС дав поштовх національно-духовному пробудженню суспільства і мав вплив на історичну науку. Сьогодні історики немало говорять про недоліки радянської історіографії, її ідеологізованість 1, однак необхідне її подальше і всебічне вивчення, більш об’ єктивне висвітлення.
До перших робіт, які висвітлюють питання стану історичної науки в період « відлиги « слід віднести низку статей, серед яких варто зазначити статті П. Лаврова і М. Марченка— « Вітчизняна історія в Київському університеті за 125 років », а також О. Касименка— « Про перспективний план розвитку історичної науки на наступні 10 – 15 років ». Слід відмітити також наукові праці А. Введенського і Л. Мельника— « Предмет, метод і завдання історичної науки », колективну монографію В. Дядиченка, Ф. Лося, В. Сарбея— « Розвиток історичної науки в УРСР », а також « Розвиток історичної науки на Україні за роки Радянської влади », « Історія Київського університету »( 1834 – 1959) та ін. Якщо проаналізувати зміст згаданих наукових робіт, то необхідно зазначити їх загальну заполітизованість та ідеологічну заангажованість. Фактично зараз є всі підстави стверджувати про те, що об’ єктивної оцінки стану історичної науки вони не давали, оскільки замість висвітлення реалій стану історичної науки вони здебільшого продовжували возвеличення партійно-державного керівництва країни.
До праць, присвячених даній темі у кінці 1980-х— у 1990-і роки належать чисельні статті В. Головка, С. Пивовара, в яких автори по-новому, з позицій сьогодення, з залученням нових джерел аналізують проблеми історичної науки в Україні радянського періоду. До монографій, присвячених українській історіографії, належать праці А. Коцура та В. Коцура, а також В. Головка. Серед джерел з даної теми використано спогади І. Рибалки « Така наша доля: Сторінки життя мого покоління ». В роботі йдеться про стан історичної науки та атмосферу, в якій жили і працювали вчені. Також у розвідці використані матеріали Державного архіву міста Києва.