Релігійний досвід в житті віруючих України( середина 1940-х— середина 1980-х років)
125
переважно серцем, а не органами чуття і розумом. Серце в такому разі розуміється не буквально( анатомічно), а духовно, згідно зі Святим Письмом, це зосередження духовного життя і місце перебування духа » 12. Архиєпископ Казанський і Чистопольський Сергій перед війною писав( статтю надруковано в періодичному виданні Московської патріархії 1983 року): «... Для виконання нами нашого призначення, для розкриття нас самих потрібно, щоб відкрилися наші внутрішні очі, тільки тоді ми побачимо в душі ті цінності, які закриті від нашого внутрішнього ока » 13. У більш ранній публікації в « Журнале Московской патриархии » лунала та сама думка про те, що сферу « вищих духовних істин » може осягнути лише « зір духовний— очі віри » 14.
Про пропаганду релігійного досвіду в 1940 – 1980-х роках серед православного духовенства неодноразово згадували і науковці. Зокрема, у праці « Современная религиозность: состояние, тенденции, пути преодоления »: « Останнім часом у православному богослов’ ї посилилися містичні мотиви. Нічого нового в цьому немає, позаяк для православ’ я завжди було характерне так зване апофатичне богослов’ я, що базується на містиці й обстоює принципову неможливість пізнання божества за допомогою розуму » 15. У цитованій праці вказується, що у 1970 – 1980-х роках богослов’ я культивувало набуття такого досвіду пересічними віруючими, тому що « інтелектуалізація буденної релігійної свідомості здатна призвести їх до відходу від релігії » 16.
Звернімося до розповідей людей, які повідомляли про свої духовні переживання. Ось як розповідає про свій духовний досвід православна вірянка( 1950-ті роки): « Одного разу, зайшовши до Печерного храму( Почаївська Свято-Успенська лавра.— Б. П.), коли о. Кукша служив у ньому Божественну літургію, я одразу відчула надзвичайну близькість душі до Бога, наче навколо нікого не було, а лише Бог і я. Кожний вигук о. Кукші підносив мою душу“ догори” і наповнював її такою благодаттю, ніби я стояла на небі перед лицем Самого Бога. На душі було по-дитячому чисто, незвичайно світло, легко і радісно. Жодна стороння думка не турбувала мене й не відволікала від Бога. У такому стані я перебувала до кінця літургії » 17. Свій релігійний досвід відчуття « святого блаженства » ця віруюча пов’ язувала із передачею його від отця Кукші, який сам перебував у цьому стані. Цей факт навряд чи варто заперечувати, адже в історії релігії випадки передачі духовних дарів від однієї людини до іншої згадуються багаторазово. Про те, що це більш-менш чистий духовний досвід, свідчить і аналіз стану цієї людини— безмовність, радість, чистота, легкість, відсутність сторонніх думок.
Інша православна, згадуючи отця Кукшу, казала: « Інколи він благословляв, поклавши обидві долоні своїх рук хрестоподібно на мою голову, читаючи про себе молитву, і я переповнювалася незвичайною радістю і