Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 81
С
ільські хлопці, які в школі виявили хист до навчання, здебільшого
прагнуть, не залишаючися довго в селі, за першої ж нагоди пе
реїхати до міста – тенденція, добре знана історикам освіти 1 . Не
був тривалим і Франків побит на селі. Школу в Ясениці Сільній
він покинув наприкінці першого класу 2 , після прикрої сутички з одним із
сільських школярів 3 . На початку вересня 1864 р. мати привезла Франка до
міської школи у Дрогобичі, де його вписали зразу до другого класу [39:
38]. У Дрогобичі він провчився загалом 11 років: спочатку, від осені 1864
до літа 1868 р., у Дрогобицькій головній школі, а від осені 1868 р. і до літа
1875 р. – у Дрогобицькій вищій гімназії 4 .
Про дрогобицький період свого життя Франко залишив декілька
автобіографічних оповідань. Читання деяких із них залишає по собі
нелегке враження. В оповіданнях «Schönschreiben» («Красне писання»)
та «Отець-гуморист» ідеться про надзвичайну жорстокість учителів до
учнів у Дрогобицькій головній школі. У першому оповіданні жертвою
цієї жорстокости став сам Франко. Під час уроку «красного писання»
(каліграфії) він дістав кулаком в лице від свого вчителя, колишнього еко
нома Валька, за те, що неправильно тримав перо. Кров залляла хлопцеві
лице, і він упав на підлогу, втративши свідомість. Валько злякався – вже
тоді в дрогобицькому суді були процеси з приводу побиття міщанських і
панських дітей. Та йому полегшало, коли дізнався, що покараний – син
простого селянина з Нагуєвичів: «Хлопський син! Тьфу, якого біса тим
хлопам пхатися сюди!».
У нього відлягло від серця. Він зачав був трохи побоюватися свого вчинку,
але хлопський син, – значиться, можна його бити і зобиджати, як хочеш,
ніхто за хлопським сином не впімнеться.
81