Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 534
Примітки
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 143–145.
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 387.
40
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1603, арк. 355; од. зб. 1608, арк. 323.
41
П. Лукашевич [Павло Тучапський], «Украинские национальные партии»,
В∆стникъ жизни, 1906, 30 березня, №1, с. 40 (цит. за: Olga Andriewsky, The Politics of
National Identity: The Ukrainian Question in Russia, 1904–1912, Unpublished Ph.D. dis-
sertation, Harvard University, 1991, с. 193); Євген Маланюк, Книга спостережень. Проза,
Торонто, 1962, с. 12. Ілюстрацією до тези про те, що молодий Франко був малознаний
в українських губерніях Російської імперії, може послужити щоденник Олександра
Кістяківського: цей дуже прихильний до українського руху інтеліґент, що був членом
Київської громади і підтримував активні зв’язки з Галичиною, у своїх записах за
1880–1885 р. ні разу не згадує Франка і його видання – так, ніби їх не існувало зовсім!
Див.: Кістяківський, Щоденник, т. 2, pasim.
42
Принагідну статистику з початку 1880-х років див.: Heck, «Bibliografia Polska z
r. 1881», с. 1103–1009.
43
[Олександр Барвінський], «Огляд словесної праці австрійських Русинів за рік
1881», с. 4.
44
A. Garlicka, Spis tytułów prasy polskiej 1865–1918, Warszawa, 1978, с. 411.
45
Jerzy Jarowiecki, «Prasa ugrupowań politycznych we Lwowie w okresie autonomiji
galicyjskiej (1867–1918)», у виданні: Jerzy Jarowiecki, ред., Kraków–Lwów. Książki cza-
sopisma biblioteki XIX i XX wieku, т. 5, Kraków, 2001, с. 396, 411.
46
Імовірно, Франко запропонував і виконував цю роль сам, передусім із фінансових
міркувань. Про це побіжно свідчить факт, що він не надто надавав уваги змістові своїх
кореспонденцій, часто дублюючи – за що дістав догану (щоправда, у м’якій формі)
від редактора «Kraju» Еразма Пільца, який вимагав припинити таку практику (ВР
ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 161–163). Авторка біографії Алєксандра
Свєнтоховського, редактора «Prawdy», вважає цей епізод виразом конкуренції
між двома газетами. Див.: Maria Brykalska, Aleksander Swiętochowski. Biografia. T.1
(Warszawa, 1987), с. 370.
47
ВР ЛНБ, ф. 168 (Осип Марков), од. зб. 188/7, арк. 1.
48
Nie-Eol [Edward Przewóski], «Iwan Franko», Przegląd Tygodniowy, 1894,
27 листопада (7 грудня), №49, с. 567–568. Авторство Пшевуського встановили пізніші
дослідники. Зокрема, вони твердять, що стаття вийшла такою короткою тому, що її ок
роїла цензура. Ще коротшу версію цієї біографії Франка передрукував петербурзький
«Kraj». Див.: Makowski, Styszko, «Z nie opublikowanej korespondencji Iwana Franki z
Adamem Wiślickim», с. 121–122.
49
«Postup», Kurjer Lwowski, 1886, 24 листопада, №325, с. 1.
50
Див. розділ «Франко та його євреї».
51
Вячеслав Буздиновський, «Латинка: Спогад», Нові шляхи, 1931, №10, с. 66;
Трильовський, З мого життя, с. 27, 31, 30–31, 34, 35, 37, 43, 122, 124, 172.
52
Активне освоєння чесько- і німецькомовного ринку для Франка почалося тро
хи пізніше, наприкінці 1880-х років, і досягло вершка у 1890-х роках. М. Мольнар,
М. Мундяк, упор., Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками, б. м. [Братислава], 1957,
с. 399–481; E. Winter, P. Kirchner, ред., Beitäge zur Geschichte und Kultur der Ukraine.
38
39
534