До Розділу 15, с. 367 – 383
26
Див.: А. И. Рейтблат, Как Пушкин вышел в гении, с. 30 – 31.
27
Павлик, Твори, с. 250.
28
« Просвітный поступъ Галицкой Руси за посл∆днее десятилетие », Зоря, 1887, 8( 20) липня, № 13-14, с. 233.
29
Павлик, Переписка, т. 2, с. 97.
30
Нічого не відомо про долю книжки, що її Франко написав у своєму молодому віці у серії масових видань « Просвіти »: « Розмова про гроші і скарби з передмовою о заложенню Добровлянської читальні »( 1883). Можна однак припустити, що написана як популярний підручник політичної економії для вузькоспрямованої авдиторії – « гімназистів, а то й для селян, котрі дещо читали » [ 48: 197 ] – вона навряд чи могла знайти масового читача. Про участь Франка в інших виданнях « Просвіти » та їхній суспільний резонанс див. [ 49: 249 ].
31
ВР ІЛ, ф. 3( Іван Франко), од. зб. 1603, арк. 739.
32
Прикладом невдахи був молодший колеґа Франка Вячеслав Будзиновський. Він теж став фаховим письменником, пишучи популярні твори на історичні теми. Але на свої прибутки він заледве міг вижити, а часами майже помирав із голоду. Будзиновський, як писав про нього його біограф, « пробував жити з пера, а це в нас означає“ нужда”». – див. Михайло Рудницький, « Трагедія гумориста », у кн.: Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана, с. 11.
33
І. Свєнціцький, « Дещо про науку, літературу і мистецтво Галицької України за останніх 40 літ », Діло, 1928, 14 січня, № 10, с. 15.
34
Евген Олесницький, Сторінки з мого життя, ч. 2, 1890 – 1897, Львів, 1935, с. 3.
35
Кость Одовець, « Освіта на західно-південній Україні », Зоря, 1887, 8( 20) серпня, № 15 – 16, с. 259 – 262.
36
Про це повідомляла Франкові Еліза Ожешкова з Гродна у 1886 р. Діставши декілька « опрацьованих » у такий спосіб газет, вона перестала взагалі читати « Діло »( BN, wźs, mf 67675, с. 2 – 3).
37
Перша Франкова праця, яка не пройшла через російську цензуру, була стаття про селянського ватажка-повстанця « Лук’ ян Кобилиця » – вона мала вийти в органі польських позитивистів « Przegląd Tygodniowy » у 1884( див.: Stanisław Makowski, Tadeusz Styszko, « Z nie opublikowanej korespondencji Iwana Franki z Adamem Wiślickim », Sława Orientalis, 1958, 7 / 1, с. 127 – 128). У 1887 р. російська цензура заборонила появу польського перекладу Франкового оповідання « Муляр » у варшавській газеті « Prawda »( ВР ІЛ, ф. 3( Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 595). У 1888 р. було заборонено його збірку « З вершин і низин »( 1887) – див.: Іван Франко. Документи, с. 120 – 121. Ці твори зазнали заборони за їхній революційний зміст, а не за українську мову. Історію заборон творів Франка у Російській імперії див.: « Царская цензура о произведениях писателя И. Франка. Вводная статья Полянской », Красный архив, 1940, № 1( 98), с. 263 – 277; Й. Куриленко, « Заборона творів І. Франка царською цензурою », Радянське літературознавство, 1959, № 1, с. 137 – 141; Григорій Павленко, « Іван Франко і царська цензура( 90-і рр. XIX ст.)», Українське літературознавство. Республіканський міжвідомчий збірник. Іван Франко. Статті і матеріали, вип. 26, Львів, 1976, с. 23 – 30; « Іван Франко і царська цензура( 1909 – 1914 рр.)», Carpathica-Карпатика, № 6, Ужгород, 1999, с. 204 – 209.
533