19
Сюжет цієї пісні потім став основою для однієї з найвідоміших Франкових драм – п’ єси « Украдене щастя » [ 24: 7 – 64 ].
20
Кісь, Жінка в українській селянській сім’ ї, с. 145 – 149.
21
Кобилецький, « Дещо про Франка », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 39.
22
Я дякую проф. Петрові Рудницькому за підказку такої інтерпретації.
23
У листі до Юлії Шнайдер( без дати, написаний у 1886 або 1887 р.) Коцовський нарікав, що Франко « всякими способами, де лиш виткнутись дало, обсміював мою непорадність, подробиці життя, і то такі, що я їх єму сам оповідав – витягаючи до него руки за порадою. <...> і чим більше я просив, кровавими слезами заливався – він сміявся тим більше »( ВР ІЛ, ф. 132( Уляна Кравченко), од. зб. 173, без нумерації сторінок). Таку схему стосунків Шнайдер підтверджувала пізніше у своїх спогадах( там само, од. зб. 99) – і до неї признавався сам Франко: « Та се вже якась така фатальність, що я завсігди мушу робити прикрості та клопоти тим, котрих найбільше поважаю і котрим найбільше завдячую. В моїх споминах набереться багато таких моментів, котрі я рад би окупити своєю кров’ ю, коли б се було можливе » [ 49: 298 ].
24
Див., як приклад, спогади Михайлини Рошкевич, молодшої сестри Ольги( у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 108 – 109) або Климентини Попович( там само, с. 125).
25
Чапельський, Я любив їх усіх, с. 149 – 160.
26
Трегубова, « Дещо з життя Ольги Франкової », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 155.
27
Stefan Zweig, The World of Yesterday. An Autobiography, New York, 1943, с. 85.
28
Там само, с. 72 – 73.
29
Андрій Чайковський, « Наталя Кобринська », Календар « Жіноча доля », 1931, с. 26. Цит. за: Ірина Книш, Смолоскип у темряві. Наталя Кобринська й український жіночий рух, Вінніпеґ, 1957, с. 61.
30
Archiwum Ojców Bazylianów. WAW. Zespół XX, B 3 / 13, без нумерації сторінок(« У Уляни Кравченко( Спомини)». Записала І. Радловська, б. д., машинопис).
31
Вячеслав Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана. Автобіографія автора, Львів, 1937, с. 32 – 33.
32
Дорошенко, Мої спомини про давнє-минуле( 1901 – 1914), с. 51 – 52. Дорошенко розповідає кумедні ситуації, що сталися у 1904 р. з жінкою та дочкою Бориса Грінченка, коли вони приїхали до Львова і вели себе не « по-галицьки »( там само, с. 52, 62). Подібні історії сталися і з жінкою Драгоманова у Львові на початку 1870-х років.
33
Chłędowski, Pamiętniki, [ т. 1 ], с. 145 – 146, 151 – 152, 163, 188, 221.
34
ЦДІА у Львові, ф. 201( Греко-католицька консисторія), оп. 4-б, од. зб. 2754, арк. 19 – 22( рукопис статті: Др. Олександр Антонович Надрага, « Про розводи одружених на українських землях в минувшині і тепер »).
35
Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана, с. 33.
36
ВР ІЛ, ф. 132( Уляна Кравченко), од. зб. 1, арк. 41; Наталя Кобринська, Вибрані твори, Київ, 1958, с. 377; Огоновскій, Исторія литературы рускои, т. 3, с. 1273.
37
Лукіянович, « Хто мав вирішальний вплив », с. 5.
38
« З“ Альбома” Володимира Б.», Другъ. Письмо літературне, 1876, № 22, с. 337.
39
Кобринська, Вибрані твори, 1958, с. 334 – 335.
40
« Отъ редакціи“ Друга”», « Голос до родимцевъ », Другъ 1875, 1( 13) липня, № 13, с. 297 – 299.
До Розділу 13, с. 305 – 333
519